Марс Гуеі: Перехід до Манчестер Сіті, на який чекали
Коли мова йде про трансфери у світі футболу, кожне рішення може змінити кар’єру. Марс Гуеі недавно став частиною такого процесу, приєднавшись до Манчестер Сіті у січні, завдяки натхненню від Джона Стоунза і Філа Фодена. Обидва гравці билися за те, щоб переконати його ошатити форму “Сітізенс”, і зрештою, їхня наполегливість принесла плоди. Юний талант мав можливість обрати інший шлях, але вирішив не чекати ще одного звернення від Ліверпуля.
У той час як зимовий трансферний період часто буває скупим на великі трансфери, Манчестер Сіті зуміли витратити понад 80 мільйонів фунтів стерлінгів, підписавши декількох нових гравців. Крім Марса Гуеі, раніше було оформлено угоду із Антуаном Семеньйо з Борнмута. Це поповнення стало важливим через травми, які вразили захисну лінію “Сіті”, зокрема Джона Стоунза, через що загострилася необхідність у підсиленні.
Марс Гуеі, передбачуючи перспективи стати вільним агентом після закінчення контракту з Кристал Пелас, обрав не залишатися в очікуванні. “Ми обговорювали це досить довго і, очевидно, спілкувалися з різними клубами”, – зазначив Марс у своєму інтерв’ю. І попри всі минулі можливості і чутки, Гуеі обрав дорогу до Манчестера.
Медіунегаразди впливу на кар’єру
Цікаво, що це не першем разом, коли ім’я Марса Гуеі звучить в контексті Ліверпуля. Минулого літа він був дуже близький до переходу до команди з Мерсісайду, але трансфер зірвався в останню мить, коли Кристал Пелас не зміг знайти заміну. “Медичне обстеження практично завершилось, і потім все зупинилося в останню хвилину”, – поділився він своїм досвідом.
Незважаючи на ці звороти долі, Гуеі завжди вірний своїм принципам. “Моя установка завжди – рухатися далі, що буде, те буде”, – залишається життєвим кредо молодого захисника, який зараз стоїть на порозі нових перемог разом із Манчестер Сіті.
Перехід до нового клубу – це завжди виклик, проте підтримка нових товаришів по команді, а також прагнення досягати великих цілей, роблять цей крок Марса Гуеі кроком до світлого майбутнього.
