Ноні Мадуєке: один матч, що захопив увесь сезон
Сезон Ноні Мадуєке, та й не тільки цей сезон, можливо, вся його кар’єра, був обрамлений у 90 хвилинах проти Hull City. Арсенал зустрівся з непростим випробуванням, протистоячи Hull City у суботу, що могло б бути одним із тих самих низьких моментів. Чинні чемпіони Прем’єр-ліги більше години не могли пробити відмінно організовану оборону новачків ліги, які майже не підпускали противника до своїх воріт.
Сам Мадуєке втілював усі розчарування господарів поля, сварячись зі своїм товаришем по команді Жюррієном Тімбером, коли обоє змушені були знову і знову зіштовхуватись з Еліотом Страудом. Після того, як Мадуєке двічі поспіль не був викликаний до збірної Англії тренером Томасом Тухелем, на нього чекали довгі два тижні роздумів.
Але 24-річний вінгер не здавався і продовжував атакувати у надії, що цього разу його спроба пробити захист увінчається успіхом. І, зрештою, так і сталося. Через 72 хвилини наполегливості Мадуєке отримав свою нагороду, знайшовши рідкісну пробоїну в обороні Hull, здійснивши удар, який Костантінос Цолакіс парирував прямо на ногу Мартіна Едегора, котрий забив єдиний гол у матчі.
Навіть дві пропущені можливості збільшити рахунок підкреслили, як цей матч став ідеальним середовищем, щоб продемонструвати найбільшу якість Мадуєке: його характер.
Перед вересневою перервою на міжнародні змагання, Мадуєке накопичив лише 42 хвилини у матчах Прем’єр-ліги та Ліги чемпіонів цього сезону, хоча був готовим і доступним для всіх ігор. Якщо Мікель Артета не збирався його брати для Арсеналу, то мало було б надії на виклик у збірну Англії на Чемпіонат світу.
Коли Мадуєке залишився поза складом Тухеля восени, він узяв особистого тренера з собою на теплий відпочинок, щоб працювати над своєю індивідуальною грою. Під час цієї тривалої відпустки індивідуальний режим Мадуєке окупився. Протягом тижня в Лондон Колні Артета описав відсутнього раніше форварда як “найкращого гравця” на тренуваннях. “Він не залишив мені вибору, окрім як вибрати його”. Після цього вже не було варіантів для його опускання.
Мадуєке живе за так званою “здоровою ілюзією”, свідомою неувагою, яка дозволяє йому виходити на кожну битву, наче це перша гра матчу. Саме ця впевненість переконала його приєднатися до Арсеналу, незважаючи на жорсткий спротив уболівальників.
Ця заброньована самооцінка є вродженою рисою. Є аргумент, що Мадуєке міг би бути ефективнішим. Постійний результат ніколи не був