Чи варта “американізація” футболу створення Залу слави Прем’єр-ліги?
З моменту заснування Прем’єр-ліги у 1992 році, вона пройшла шлях від перспективної ідеї до сталого магната світового футболу. Одним з нещодавніх нововведень, яке привернуло увагу футбольної спільноти, стало створення Залу слави Прем’єр-ліги у 2021 році. Це рішення, хоча й викликало певні побоювання серед традиціоналістів щодо можливої “американізації” улюбленої гри, все ж таки знайшло підтримку серед багатьох уболівальників і професіоналів за свою ініціативу зберегти спортивну історію.
Зал слави Прем’єр-ліги – це спосіб вшанувати тих, хто своїми досягненнями закарбував своє ім’я в анналах англійського футболу. Але критерії для отримання цього престижного титулу виразно жорсткі. Гравець повинен взяти участь у принаймні 250 матчах ліги з моменту її створення або ж досягнути одного з наступних: зіграти понад 200 матчів для одного клубу, бути включеним до команди десятиліття або 20-річної річниці, виграти Золоті бутси або Золоті рукавиці, стати гравцем сезону або здобути три титули Прем’єр-ліги, або ж відзначитися 100 голами чи мати 100 сухих матчів для воротарів.
Ці критерії зали слави говорять про те, що не кожен спортсмен отримує таку честь. Це досягнення для тих, хто довів свою стійкість, єдність з командою та талант на полі. І хоч деякі можуть сперечатися, що це додає непотрібної “американізації” британській грі, для інших це – необхідний крок у розвитку національного чемпіонату та збереженні пам’яті про видатні футбольні досягнення.
Цікаво спостерігати, як Прем’єр-ліга пропагує свою спортивну спадщину, прославляючи героїв минулого. Це дали старта не лише для обговорення футбольних легенд, але і для запалення нових традицій в сучасному футболі. Недарма ця ініціатива здобула таку велику підтримку – бо не так важливо, якою мовою говорять назви клубів, важливіше, щоб вони надихали нове покоління футболістів на нові досягнення.