Перехід футболіста з одного клубу в інший – звична практика. Іноді зміна місця роботи відбувається безкоштовно, іноді – за величезні кошти у якості компенсації за достроковий розрив угоди.

Футбольні тренери – такі самі учасники процесу і творці перемог. Але у футбольному світі не дуже прийнято купувати наставників. Утім, влітку 2021 року сталася подія, яка змусила звернути увагу на трансфери тренерів. Про цю історичну подію – наприкінці тексту. А зараз – топ-10 найдорожчих переходів тренерів у історії футболу.

Спочатку коротко: відразу за межами топ-10 опинилися два трансфери дортмундської Боруссії, яка досі шукає достойну заміну своїй легенді Юргену Клоппу. У 2017 і 2021 роках дортмундці платили по 5 мільйонів євро Аяксу за Петера Боса і одноклубникам з Менхенгладбаха за Марко Розе

Мауріціо Саррі

Італійський тренердосить успішно зайшов до Челсі – виграв Лігу Європи і став третім в АПЛ (Ліверпуль та МанСіті були недосяжними). Могло бути продовження, але влітку 2019-го Саррі спокусився на запрошення Ювентуса. Сума компенсації склала 5,5 мільйонів євро, але співпраця тривала недовго – тренера звільнили наступного дня після вильоту від Ліона на стадії чвертьфіналу Ліги чемпіонів.

Рональд Куман

Нинішній тренер Барселони у середині 2010-х підняв скромний Саутгемптон із болота Англійської Прем’єр-ліги до зони Ліги Європи, двічі поспіль фінішувавши відразу за грандами – 7-ме місце і 6-те. В Евертоні вирішили, що знак якості і заплатили конкурентами 6 мільйонів євро за Кумана. Перший сезон був нейтральним (7-ме місце), а на наступний голландцю дали 200 мільйонів євро на трансфери. Тренер запросив Сігурдсона, Пікфорда, Классена, Волкота, Тосуна, Оньєкуру, Влашича, Руні… Але провалив страт і залишився без роботи вже у жовтні 2017-го.

Марк Г’юз

Колишній форвард збірної Вельсу та Манчестер Юнайтед дебютував у статусі тренера на клубному рівні у Блекберні. І зробив це досить успішно: за 4 сезони двічі виводив команду у єврокубки і фінішував на 6-му та 7-му місцях. Манчестер Сіті у ті часи під керівництвом Стюарта Пірса бовтався за межами першої десятки і ще не був цікавий арабським шейхам. За Г’юза «блакитні» заплатили 6,2 мільйони євро і витримали його тільки 1,5 роки. У перший свій сезон команда фінішувала тільки на 10-му місці і вилетіла у чвертьфіналі Ліги Європи від Гамбурга. А у сезоні 2009/10 уже з арабськими грошима і трансферами Харта, Компані, Сабалети, Робіньйо, Баррі, Тура і Тевеса до Різдва ледве трималася на 6-му місці. Г’юза звільнили.

Брендан Роджерс

Перед літом 2012 року Ліверпуль тричі поспіль не потрапляв у АПЛ навіть до топ-5. Бенітес, Ходжсон і Далгліша навіть до Ліги чемпіонів не дотягнули команду. А у сезоні 2011/12 «червоні» впали аж на 8-му позицію, випередивши тільки на 5 очок новачка Ліги – валійський Свонсі. За тренера валійцям заплатили 6,2 мільйони, але Роджерсу знадобився сезон для того, щоб набрати оберти. Після топтання на місці (7-ме місце) у сезоні 2013/14 Ліверпуль уперше за 4 роки виграв медалі, фінішувавши на 2-му місці  (хоча довгий час лідирував, але на фініші втратив важливі очки). Після чергового випадання за межі топ-5 і блідого старту у сезоні 2015/16, Роджерса замінили на Юргена Клоппа.   

Аді Хютер

Цього літа у Бундеслізі можна було спостерігати за масовою міграцією тренерів. Уже згадуваний Розе пішов у Дортмунд, а Хютер замінив його у Боруссії з Менхенгладбаху. Ціна трансферу – 7,5 мільйонів євро і гарантії підсилення складу. Заради цього Хютер залишив Айнтрахт, який вивів у єврокубки і пішов до команди, яка не виступатиме цього сезону в Європі. Але поки що сторони не виконують обіцянок. «Жеребці» підписали лише двох молодих посередніх виконавців, а тренер здобув усього лише 4 очки у стартових 5 турах Бундесліги 2021/22.

Рубен Аморім

Це єдиний у рейтингу перехід тренера поза межами найсильніших чемпіонатів Англії, Німеччини, Іспанії чи Італії. Молодий португальський наставник до грудня 2019 року тренував молодіжну команду Браги і навряд чи думав, що за два роки зробить настільки стрімку кар’єру. Але головний тренер першої команди звільнився – тож Аморім вимушено очолив основу. І зробив це напрочуд вдало – підняв команду з 8-го на 3-тє місце у турнірній таблиці. Спортінг, який майже 20 років не міг посунути з вершини Бенфіку чи Порту, скористався з карантину по максимуму і вже після двох місяців роботи тренера переманив його до себе (чемпіонат було зупинено до серпня через пандемію). Довелося заплатити 10 мільйонів, але вони були того варті – у чемпіонаті 2020/21 Аморім достроково привів «біло-зелених» до золотих нагород.

Брендан Роджерс

І знову старий знайомий. Після звільнення з Ліверпуля Роджерс перейшов на роботу в Селтік і тричі поспіль виграв з командою золоті медалі. Майже тричі, адже посеред чемпіонського сезону 2018/19 північноірландського спеціаліста повернули з Шотландії до АПЛ. Зробив це Лестер, який після сенсаційного чемпіонства імені Раньєрі тричі поспіль не міг піднятися вище 9-го місця. «Лисиці» звільнили француза Пюеля і за 10,44 мільйони євро викупили контракт Роджерса. Це спрацювало – двічі поспіль Лестер фінішував на 5-му місці. Причому цього року команді зовсім трішечки не вистачило, аби вибороти 4-й рядок і путівку до Ліги чемпіонів.  

Андре Віллаш-Боаш

У 2004 році 41-річний Жозе Моуріньйо здивував усю Європу, вигравши зі скромним Порту Лігу чемпіонів. Після тріумфу тренера запросило Челсі, що стало найкращим рішенням клубу на довгі роки наперед. У 2011-му боси англійського клубу вирішили повторити трюк і заплатили Порту аж 15 мільйонів євро за ще молодшого тренера-португальця з перемогою у єврокубках (цього разу це була Ліга Європи). На Віллаша-Боаша звалився шалений тягар – замінити Карло Анчелотті, який у попередньому сезоні привів команду до срібних медалей (а перед тим був чемпіоном). Але снаряд, як відомо, двічі в одне місце не влучає. Португалець видав блідий сезон, прграв у 1/8 Ліги чемпіонів Наполі і йшов на 5-6 місцях в АПЛ. Як налсідок – не пропрацював і повного сезону. На початку березня 2012-го йього звільнили.

Жозе Моурінью

«Особливий» до 2010 року вже мав у колекції два золота АПЛ, два золота Серії А, перемогу в Лізі чемпіонів та титул найкращого тренера світу. Звісно, що один з найбільш марнотратних клубів світу не міг не запросити зіркового спеціаліста до себе. Реал заплатив Інтеру рекордні на той час 16 мільйонів євро і сподівався перервати дворічну переможну серії Барселони у Примері та виграти Лігу чемпіонів. Якщо з першим завданням Моуріньйо з відстрочкою на сезон, але впорався, то з єврокубками не склалося. Тричі португалець виводив «вершкових» до півфіналів і тричі поступався там. А погіршило його ситуацію ще й конфлікти з гравцям – зокрема, з легендою клубу Ікером Касільясом. 

Юліан Нагельсман

Це – найкращий трансфер Баварії за останні 7 років – від переходу Роберта Левандовскі. Найбільш перспективний тренер Європи лише 2 роки тому за 5 мільйонів перейшов з Хоффенгайма до Лейпцига і відразу перетворив «бичків» на головного конкурента мюнхенців у Бундеслізі. Тож коли Ганс Флік під час попереднього сезону заяви вив, що хоче піти після завершення чемпіонату, у Мюнхені недовго думали і заплатили 25 мільйонів за нового тренера – і себе посилили на наступні кілька років, і суперника послабили, забравши попутно ще й двох найбільш талановитих вихованця Нагельсмана – Забітцера і Упамекано.  

***

Цікаво, що такі успішні тренери, як Юрген Клопп, Хосеп Гвардіола, Дієго Сімеоне, Зінеділн Зідан, Унаї Емері та багато інших приходили до своїх команд безплатно, що ще раз доводить – гроші це важлива складова успіху в футболі, але далеко не головна.