Українські футбольні клуби як правило, живуть за рахунок грошей, які виділяє власник. Через це вони відверто ігнорують інші способи заробітку – пошук рекламодавців, заохочення глядачів, телеправа тощо.
І через це нерідко в нашому чемпіонаті спливають різного роду скандали. Наприклад – демарші футболістів, які хочуть залишити клуб, але вимушені допрацьовувати до завершення контракту, оскільки роботодавець не відчуває гострої потреби в грошах від продажу. Або ж ганебні випадки заслання лідерів до дублю, якщо вони відмовляються продовжувати діючу угоду.
Принцип «краще футболіст втратить форму і деградує, ніж піде від мене» яскраво минулої осені продемонструвала «Зоря». Замість того, щоб вигідно продати Кочергіна і заробити на трансфері кілько сотень тисяч євро, або навіть 1 мільйон, керівництво заслало його в молодіжну команду. У цивілізованому футбольному суспільстві, яке керується економічними законами, це неможливо. Адже кожна вигідна угода – це можливість забезпечити існування команди на наступні оди-два чи навіть кілька сезонів. Особливо це актуально для не надто багатих команд із топ-чемпіонатів.
Міжнародний центр спортивних досліджень CIES проаналізував те, наскільки вигідно вели платіжний трансферний баланс команди п’яти найсильніших чемпіонатів Європи – Англії, Іспанії, Італії, Німеччини та Франції. Система проста: сума зароблених від продажу футболістів за останні 10 сезонів (з літа 2012 року) – мінус сума витрачених на запрошення нових виконавців за той самий час. Ось які команди потрапили до топ-10 за найкращим умінням продавати/купувати.
10. Емполі (Італія)
Продали – на 175 мільйонів євро. Знакові угоди – перехід Вальдіфйорі, Хюсая, Тонеллі та ді Лоренці в Наполі (за усіх – 28,5 млн), Маріу Руя – в Рому (6 млн), Сапонари та Крістенсена – до Фіорентини (за двох – 16 млн), Траоре та Капуто – в Сассуоло (за обох – 23,75 млн).
Найбільший дохід Емполі приніс трансфер Бенасера в Мілан за 17,2 млн у 2019 році. Тоді ж за ним причепом у Мілан вирушив також і Круніч за 8,6 млн. Натомість покупка дорожче за 5 млн у клуба за останні 10 років була лише одна, а загалом витрати склали 75 млн.
Трансферний баланс – 100 млн євро.
9. Хоффенгайм (Німеччина)
Скромний клуб з південного села на 2 тисячі жителів, навряд чи може багато заробляти на продажах квитків чи символіки вболівальникам. Доводиться брати своє на ринку. За останні 10 років команда, яка з різною успішністю, але грає у Бундеслізі без пониження у класі, витратила на покупки 227 млн євро. При цьому лише чотири футболісти за цей час були дорожчими за 10 млн: Сков із Кобенгафна (10 млн), Крамаріч із Лестера (11 млн), Даббур із Севільї (12 млн) та Самассеку з Зальцбурга (14 млн). А за останні 2 роки «селяни» витратили усього лише 4 мільйони.
Натомість продають тут значно активніше і дорожче. Найбільше коштів за цей час Хоффенгайму принесли: Жоелінтон (Ньюкасл, 44 млн), Фірміно (Ліверпуль, 41), Демірбай (Баєр, 32), Шульц (Боруссія Д, 25,5), Фолланд (Баєр, 20), Зюле (Баварія, 20), Вагнер (Баварія, 13) та Сігурдсон (Тоттенгем, 10). Усього – на 335 млн.
Трансферний баланс – 108 млн євро.
8. Сент-Етьєн (Франція)
Нині один із найтитулованіших клубів Франції переживає скрутні часи та є кандидатом на виліт із Ліги 1. Тішити може лише стабільне фінансове становище клубу, якого вдалося досягти серед іншого і завдяки грамотній трансферній політиці. Зокрема, Сент-Етьєн вигідно продав гравців на 222 мільйони євро. Особливо виділяються два трансфери – продаж Саліба в Арсенал за 30 млн та Фофана – в Лестер за 35 млн. Це угоди двох попередніх років. А от 10 років тому «святі» продешевили, продавши Зума в Челсі усього за 14,6 млн, а Обамеянга в Боруссію – за 13 млн.
Живе Сент-Етьєн за можливостями – за 10 років на придбання новачків команда витратила лише 111 млн. А більше 7 мільйонів за футболіста «біло-зелені» заплатили тільки двічі – Беріч з Рапіда прийшов за 7,5 млн, а Діоні з Діжона – за 10 млн.
Трансферний баланс – 111 млн євро.
7. Атлетік (Іспанія)
Баскська команда, яка комплектується лише етнічними евскалдунак завжди обмежена на трансферному ринку, коли мова йде про покупки. Знаючи таку особливість, продавці виставляють на басків завищені цінники, коли покупцем виступає Атлетік. Через це за останні два сезони клуб придбав лише 1 гравця – Беренгера у Торіно за 12 млн євро. З інших серйозних покупок – Берчіче з ПСЖ (24 млн) та Іньїго Мартінес із Реал Сосьєдад (32 млн). Усього витратили 109 млн.
Продають своїх лідерів у Атлетіку також без особливого ентузіазму, адже кожному проданому потрібно шукати заміну на вузькому ринку. Натомість майже завжди це дорогі продажі. Серед них – Хаві Мартінес (Баварія, 40 млн), Еррера (Манчестер Юнайтед, 38), Лапорт (Манчестер Сіті, 66), Кепа (Челсі, 80). Ось, власне і усе. Разом – 224 млн.
Трансферний баланс – 115 млн євро.
6. Монпельє (Франція)
Це той випадок, коли заробляти дозволяє не стільки вдалий продаж, скільки скромність у покупках. За 10 років Монпельє заплатив тільки 89 мільйонів євро. А єдиною покупкою, дорожчою за 7 млн став Саваньє, за якого Німу заплатили 9,5 млн.
Продали французи на 205 мільйонів: Жиру в Арсенал (12 млн), Бельханда в Динамо Київ (10), Кабелла в Ньюкасл (10), Сансон у Марсель (12), Муньє в Гаддерсфілд (13), Мукіеле в Ляйпциг (16), Лекомт у Монако (13,5), Мбенза в Гаддерсфілд (12,5), Лаборд у Ренн (15), Делор у Ніццу (10) та інших.
Трансферний баланс – 116 млн євро.
5. Аталанта (Італія)
Команда Малиновського – зворотній приклад. Аталанта – на другому місці в цьому списку за сумою покупок, але і за сумою продажів – у топ-3. Крім Малиновського (13,6 млн пішли у Генк) солідні гроші «бергамаскі» заплатили за Мартена де Руна (16,7 млн для Міддлсбро), Муріеля (21,2 млн для Севільї), Сапату (26 млн для Самподорії за два заходи – спершу за оренду, потім за повноцінний трансфер), Меле (12 млн для Генка), Пашаліча (14,5 млн для Челсі, Копмейнерса (12 млн для АЗ), Ромеро (16 млн для Ювентуса), Муссо (20 млн для Удінезе), Бога (22 млн для Сассуоло) та навіть посереднього Міранчука (14,5 млн для Локомотіва). Усього – на 392 млн за 10 років.
Більшість із цих гравців ставали лідерами Аталанти. Продажі були також вкрай успішними і принесли разом 554 мільйони євро. Ювентус віддав 19 млн за Кальдару та 35 млн за Кулушевскі; Інтер – 20,5 млн за Гальярдіні та 31,1 млн за Бастоні; Мілан – по 24 млн за Конті та Кессіє; Рома – 22 млн за Крістанте та 21 млн за Манчіні, Болонья – 14,5 млн за Барроу. За кордон «чорно-сині» продають нечасто. Можна згадати лише два прізвища: Кастань (Лестер, 20 млн) та Діалло (Манчестер Юнайтед, 21,3 млн).
Трансферний баланс – 162 млн євро.
4. Удінезе (Італія)
Удінезе працює за принципом золотошукачів: хапає купу породи (футболістів), промиває (роздає в оренди) і обов’язково щось знаходить, що можна вигідно продати. Так вдалося заробити 416 мільйонів євро. Левову частку – на трансферах Асамоа (Ювентус, 18 млн), Хандановіча (Інтер, 15), Ісли (Ювентус, 14), Куадрадо (Фіорентина, 20), Бенатії (Рома, 13,4), Перейри (Ювентус, 15), Муріеля (Сампдорія, 12), Аллана (Наполі, 11,5), Зелінскі (Наполі, 16), Мерета (Наполі, 26), Янкто (Сампдорія, 14,5), Мандрагори (Ювентус, 15), Муссо (Аталанта, 20) та де Пауля (Атлетіко, 35).
На покупки пішло значно менше. 244 мільйони євро віддали за більше, ніж 80 новачків. При цьому більше 10 млн платило Удінезе тільки двічі: Валенсії за де Пауля (10 млн) та Ювентус за Мандрагору (20 млн). Останнього згодом повернули за 15, але це – чи не єдиний мінус у бухгалтерії клубу.
Трансферний баланс – 172 млн євро.
3. Дженоа (Італія)
Уже колишня команда Шевченка протягом останніх 10 років у середньому за сезон заробляла на купівлі/продажу гравців по 20 мільйонів. Продажі лідерів були чи не щороку. Паласіо – в Інтер (10,5 млн), Дестро – в Рому (16 млн), Стураро – в Ювентус (10,6 млн), Ансалді – в Інтер (10,5 млн), Паволетті – в Наполі (18 млн), Сімеоне до Фіорентини (17 млн), Пеллегрі – в Монако (20,9 млн). А в останні чотири роки потік суттєво збільшився: Іццо – в Торіно (10,7 млн), Перін – в Ювентус (14,2 млн), Лаксальт і Пйонтек – у Мілан (54 млн за двох), Раду і Сальседо – в Інтер (20,6 млн за двох), Ромеро – в Ювентус (31,5 млн), Куаме – до Фіорентини (11 млн), Пінамонті – в Інтер (21 млн), Ровелья – в Ювентус (23,3 млн), Шомуродов – до Роми (17,5 млн).
Разом продажі принесли Дженоа 465 млн, але з команди пішли усі лідери і тепер генуезці – кандидати номер один на виліт до Серії В. Адже на новачків витратили тільки 265 мільйонів. Причому два з трьох трансферів дорожчих за 10 млн – були зворотніми і збитковими. Лападулу купили у Мілана за 11 млн, продавши перед тим його у Беневенто за 4 млн. А Стураро повернули з Ювентуса за 16,5 млн, хоча перед тим продали його на 6 млн дешевше. На угоді з Пінамонті заробили тільки 1,5 мільйони, бо купили гравця аж за 19,5 млн у того самого Інтера. Так, бухгалтерія в порядку, але без лідерів команда валиться.
Трансферний баланс – 200 млн євро.
2. Ліон (Франція)
Французький клуб – один із головних постачальників молодих талантів на європейський рівень. За 10 останніх сезонів Ліон продав на суму 686 мільйонів. Це рекорд серед топ-чемпіонатів (краще торгують лише Аякс та португальці). У списку найбільш дорогих продажів – Умтіті (Барселона, 25 млн), Ляказетт (Арсенал, 53), Толіссо (Баварія, 41,5), Діас (Реал, 21,5), Геббельс (Монако, 20), Тузар (Герта, 25), Фекір (Бетіс, 20), Менді (Реал, 48), Ндомбеле (Тоттенгем, 60), Бруно (Ньюкасл, 42).
На те, аби компенсувати втрату головних зірок, за той самий час довелося витратити 439 мільйонів. Причому Ліон витрачав більше 15 мільйонів на гравця тільки 6 разів. Першопрохідцем за останні 10 років став Депай (за 16 млн у МЮ). Потім були Дембеле (за 22 млн у Селтіка), Мендеш (за 22 млн у Лілля), Андерсен (за 24 млн у Сампдорії), Аделаїд (за 25 млн у Анжер) та Пакета (за 20 млн у Мілана).
Трансферний баланс – 247 млн євро.
1. Лілль (Франція) – 349 млн
Коли продаєш на суму удвічі більшу, ніж купуєш – фінансові тили можна вважати захищеними. А коли при цьому ти ще й перемагаєш у боротьбі за золото чемпіонату «грошовий мішок» ПСЖ – це взагалі фантастика. Проте Лілль довів, що це реальність. І нехай нині, після чемпіонського сезону «доги» відступили до середини турнірної таблиці, є упевненість, що вони з мінімальними фінансовими вливаннями скоро повернуться до лідерів. А поки що – рахуємо головні продажі та покупки.
Продано – на 668 мільйонів. Азар (Челсі, 35), Дінь (ПСЖ, 15), Орігі (Ліверпуль, 13), Траоре (Монако, 14), Буфаль (Саутгемптон, 19), Сідібе (Монако, 15), Біссума (Брайтон, 17), Пепе (Арсенал, 80), Леау (Мілан, 30), Осімхен (Наполі, 75), Габріель (Арсенал, 26), Іконе (Фіорентина, 14), Маньян (Мілан, 14), Сумаре (Лестер, 20).
Куплено – на 319 мільйонів. Пепе (Анжер, 18), Осімхен (Шарлеруа, 22), Саншеш (Баварія, 20), Язиджі (Трабзонспор, 17,5), Девід (Гент, 27).
Трансферний баланс – 349 млн євро.