Футбольна історія України досить довга і налічує вже більше 100 років від того часу, коли в Одесі, Львові та інших містах з’явився цей вид спорту. Ті успіхи були частиною імперій – Британської (футбол до Одеси привезли англійські моряки), Російської чи Австро-Угорської.
Потім футбол в Україні сприймався як складова уже Радянської імперії, і там здобутків теж вистачало. Згадати хоча би збірну СРСР 80-х, коли вона складалася переважно з гравців київського Динамо.
Новітня історія веде відлік від серпня 1991 року, коли Україна проголосила Незалежність. Футбол трішки запізнився, проте саме зараз у 30-ту річницю незалежності час загадати 30 перемог українського футболу за 30 років Незалежності.
30. Створення Федерації футболу України
Офіційно ФФУ з’явилася 13 грудня 1991 року, а членом УЄФА та ФІФА стала у 1992-му. Проте ще у березні 1991-го Віктор Банніков домігся створення української федерації футболу, як структурного підрозділу радянської федерації. Він же й став першим президентом незалежної ФФУ.
У 2019 році ФФУ перейменували в Українську асоціацію футболу (УАФ). Усього нею за 30 років керувало тільки 5 людей: Віктор Банніков (1991-96), Валерій Пустовойтенко (1996-2000), Григорій Суркіс (2000-12), Анатолій Коньков (2012-15) та Андрій Павелко (від 2015-го).
29. Перший чемпіонат
У 1992 році ФФУ організувала і провела перший перехідний чемпіонат України з футболу. Він був коротким, оскільки замість радянської системи весна-осінь український футбол переходив на європейську систему осінь-весна.
Турнір тривав 3,5 місяці – з березня по червень. Змагалося 20 клубів, які були розбиті на 2 групи по 10 команд у кожній. Після 18 турів переможці обох груп розіграли титул. Сенсаційно першим чемпіоном України стала сімферопольська Таврія, яка у фіналі перемогла київське Динамо з рахунком 1:0.
28. Українські тренери у Європі
Їх було небагато, але кожен зробив внесок у те, аби європейські клуби більше довіряли вітчизняним фахівцям. Першопрохідцем був Віктор Скрипник, який поки є єдиним українцем, який тренував команду елітного дивізіону з числа топ-5 (німецький Вердер).
Також не слід забувати про Сергія Реброва, який наважився піти з Динамо до угорського Ференцвароша і переписати історію угорського футболу, вивівши команду в груповий етап Ліги чемпіонів вперше за 25 років.
27. Українські футболісти у грандах
Таких було значно більше, ніж тренерів. Чигринський у Барселоні, Зінченко у Манчестер Сіті, Воронін у Ліверпулі, Тимощук у Баварії, Ярмоленко у Боруссії, Лужний в Арсеналі, Шевченко у Мілані та Челсі, Коноплянка у Севільї… Сподіваємося, дуже скоро цей список буде розширюватися.
26. Катерина Монзуль
Перша жінка-арбітр з України, яку ФІФА включила до елітної категорії. Більше того – їй довірили судити фінал жіночої Ліги чемпіонів у 2014 році і фінал жіночого чемпіонату світу у 2015-му. Українські судді-чоловіки навіть мріяти про таке не можуть. А 2015 році Катерину Монзуль визнали найкращою арбітринею у світі. А цього року 39-річна українка стала другою жінкою в історії футболу, кому довірили обслужити гру між чоловічими збірними – поєдинок кваліфікації до ЧС-2022 між Австрією та Фарерськими островами.
25. Григорій Суркіс – віцепрезидент УЄФА
Цю посаду він колишній президент Динамо обіймав з 2013 по 2019 роки. А до цього у статусі члену Виконкому УЄФА доклав максимум зусиль, аби чемпіонат Європи з футболу-2012 довірили провести Україні разом з Польщею.
24. Карпати у Лізі Європи
Під орудою Олега Кононова львівська команда голосно заявила про себе на європейському рівні у сезоні 2010/11. Спочатку Федецький, Ощипко, Годвін, Голодюк, Худоб’як і компанія у драматичній боротьбі пройшли міцний Галатасарай, а потім вже у груповому етапі видали феєричний матч проти Боруссії (3:4) і відібрали очки у ПСЖ (1:1).
23. Динамо у Лізі чемпіонів 1994/95
За рік до цього чемпіони України втратили ледь не весь основний склад: ветерани Дем’яненко і Беца зав’язали, а Юран, Саленко, Яковенко, Мороз, Єсіпов, Волотьок, Цвейба і Кутепов поїхали за кордон. Довелося покладатися на молодих Шовковського, Ващука, Реброва, Косовського… Той розіграш команда прогнозовано завершила на останньому місці у групі, але зберігала шанси на вихід до плей-офф аж до останнього туру. Все – завдяки стартовій комічній перемозі над принциповим суперником – московським Спартаком з рахунком 3:2. При цьому кияни програвали 0:2 і не забили пенальті.
Решту матчів динамівці програли, але у тому розіграші ЛЧ вперше за команду на міжнародній арені дебютував 18-річний Андрій Шевченко. І відразу забив гол у ворота Баварії.
22. Динамо – Спартак (2008 рік)
Вдруге головні суперники часів радянського футболу зустрілися за 14 років у кваліфікації до Ліги чемпіонів. Динамівці, завдяки феноменальній грі Артем Мілевського та Ісмаеля Бангура знищили «м’ясних» і вдома (4:1) і на стадіоні «Лужніки» (4:1). Загаданий вище дует форвардів забив 7 голів із 8.
21. Чорноморець у єврокубковій весні
Під орудою Романа Григорчука (дивно, що його досі немає у пункті №28) скромний Чорноморець не лише пробився до групового етапу Ліги Європи (вибили Црвену Звезду та команди з Молдови і Албанії), але і посів там друге місце, залишивши позаду голландський ПСВ і хорватське Динамо. Навесні у 1/16 фіналу одесити дали бій французькому Ліону (0:0 і 0:1).
20. Класичне
Протистояння між Динамо і Шахтарем витіснило на другий план ностальгічне дербі проти Спартака. Матчі між командами Києва і Донецька завжди проходять у боротьбі, емоції вирують як на полі, так і за ним. Наявність такого дербі – однозначна ознака розвитку вітчизняного футболу.
19. Збірна України U-17 (1994 рік)
Перший міжнародний успіх українського футболу. Збірна, складена з футболістів 1977 року народження під керівництвом тренера Володимира Киянченка у групі обіграла Бельгію та Ісландію і поділила очки з Туреччиною. У плей-офф українці здолали Англію, а програвши у півфіналі Данії, виграли бронзу у матчі проти Австрії. У тій першій бронзові збірній грали Геннадій Зубов, Валентин Слюсар, Сергій Перхун та Олег Ящук.
18. «Донбас-Арена»
Стадіон почали будувати ще до того, як Україні дали право провести Євро-2012. Відкрили його у 2009 році, витративши майже 180 мільйонів євро. 50-тисячна арена – перший у Східній Європі стадіон, який підпадає під стандарти УЄФА для присвоєння категорії «п’ять зірок».
17. Металіст у єврокубках
Третя сила українського футболу на межі нульових і десятих не обмежувалася конкуренцією в УПЛ, але і на євроарені тішила вболівальників. У Лізі чемпіонів Металіст здобував перемоги над Бешикташем, Галатасараєм, Олімпіакосом, Бенфікою, Сампдорією, Зальцбургом, Баєром… З 2008 по 2012 роки харків’яни чотири рази грали на груповому етапі Ліги Європи, кожного разу виходили у плей-офф і навіть добиралися до стадій 1/8 та 1/4 фіналу.
16. УПЛ
Українська Прем’єр-ліга має купу недоліків, але сам факт створення цієї організації – великий здобуток українського футболу. Особливо успішними внутрішні змагання в УПЛ були на межі нульових і десятих, коли у чемпіонаті було 4-5 команд топ-рівня, а серед легіонерів – гравці збірних Португалії, Бразилії, Хорватії, Нідерландів та інших сильних національних команд.
15. Шахтар у Лізі чемпіонів
Вперше до групового етапу ЛЧ «гірникам» вдалося потрапити у сезоні 2000/01. А з 2006 по 2015 команда 10 разів поспіль грала у груповому етапі турніру і тільки двічі фінішувала на останньому місці у групі. Натомість тричі у цей період Шахтар виходив до плей-офф (і навіть побував у чвертьфіналі), а ще 5 разів переходив до Ліги Європи. А там уже були і півфінали і перемоги. Сьогодні модна упевнено заявляти: Шахтар – постійній учасник найпрестижнішого турніру в Європі.
14. Перший матч збірної
29 квітня 1992 року на стадіоні «Авангард» в Ужгороді збірна України провела свій перший матч. Суперником стала команда Угорщини, яка перемогла синьо-жовтих з рахунком 3:1. Єдиний гол (перший в історії команди) на останніх секундах гри забив Іван Гецко. Першим тренером був Віктор Прокопенко, а участь у матчі взяли Нікіфоров, Цимбалар, Саленко і Щербаков, які потім перейдуть під прапори збірної Росії.
Аж до осені 1994 року збірна грала лише товариські матчі, а перший офіційний поєдинок теж програла. У відборі до Євро-1996 вдома збірній Литви з рахунком 0:2.
13. Перша перемога збірної
Цієї події довелося чекати більше року і шість матчів. 18 травня 1993 року завдяки голам Леоненка і Михаленка збірна України обіграла у гостях команду Литви з рахунком 2:1. Це був товариський матч, а першу офіційну перемогу синьо-жовтим принесли у листопаді 1994-го Сергій Коновалов і Тімерлан Гусейнов у матчі кваліфікації до Євро-1996 проти Естонії – 3:0 (ще один гол естонці забили у власні ворота).
12. Перемоги збірної над грандами
Їх було небагато, але кожна вартує бути в цьому списку. Для більшого ефекту, об’єднаємо успіхи у офіційних матчах: 2:1 над Португалією у 1996-му та 2019-му; 1:0 над Англією у 2009-му; 2:0 над Францією у 2013-му; 1:0 над Іспанією у 2020-му.
11. Перемога над Росією
А оці 3:2 над збірної Росії у кваліфікації до чемпіонату Європи-2000 вартують усіх перемог над грандами. Особливо, якщо врахувати що у складі суперника було чимало легіонерів з провідних чемпіонатів – Англії (Челсі), Італії (Фіорентина, Рома, Болонья), Франції (ПСЖ) та Іспанії (Ов’єдо, Сельта). Принциповий матч, зважаючи на стосунки країн і масовий перехід українських гравців до сусіда у 90-х (Нікіфоров, Цимбалар, Саленко, Онопко, Щербаков, Юран, Тернавський, Канчельскіс, Добровольський…). Фантастична атмосфера на стадіоні і неймовірні емоції на полі. Переможні голи забили три Сергії – Попов, Скаченко та Ребров.
10. Гол Шевченка Філімонову
Той самий відбір, останній матч у групі. Україну влаштовує нічия (хоча перемога, звісно – краще), а Росію – лише перемога. Домашній стадіон російської команди забитий. Газети виходять із ксенофобськими заголовками «Бий, Хохлов, рятуй Росію». А Андрій Шевченко одним ударом руйнує супернику усе. Це неможливо описати – це потрібно бачити.
9. Чемпіонат Європи U-19 (2009 рік)
УЄФА віддала право провести ці змагання Україні. Матчі проходили на стадіонах Донецька і Маріуполя. Збірні складалися з гравців 1990 року народження і молодші. Це вже точно не було покоління, виховане у радянському футболі – Сергій Кривцов, Денис Гармаш, Богдан Бутко, Євген Шахов, Максим Коваль, Сергій Рибалка, Ігор Чайковський, Кирило Петров та інші. Тренер – Юрій Калитвинцев.
На груповому етапі українці поділили очки зі Словенією та Англією (0:0 і 2:2) та мінімально здолали Швейцарію (1:0 з голом на 85-й хвилині). У півфіналі наша команда перемогла Сербію (3:1), а у фіналі знову зійшлася з англійцями. Голи Гармаша і Коркішка забезпечили титул чемпіонів Європи – 2:0.
8. Дніпро у фіналі Ліги Європи
Феноменальна команда Мирона Маркевича пройшла турнір на одному диханні. На шляху до фіналу Дніпро переміг Кобенгафн, Хайдук, Карабах, Сент-Етьєн, Олімпіакос, Аякс, Брюгге і Наполі. Денис Бойко творив дива у воротах, Руслан Ротань цементував центр поля, Євген Коноплянка розривав лівий фланг, а Селезньов і Зозуля забивали хоча і небагато, але саме тоді, коли це було вкрай потрібно. Сил не вистачило лише на фінал – Севілья у вкрай важкому матчі перемогла з рахунком 3:2.
7. Чвертьфінал збірної ЧС-2006
Успіх команди Олега Блохіна почався ще з кваліфікації, коли Україна однією з перших достроково забронювала собі путівку на чемпіонат світу до Німеччини. Там була розгромна поразка від Іспанії (0:4), розгром у відповідь Саудівської Аравії (4:0), вимучена перемога над Тунісом (1:0) і найнудніший матч турніру проти Швейцарії у 1/8 фіналу (0:0 і рекорд Шовковського у серії пенальті – жодного пропущеного голу з трьох ударів суперника). Чи не єдиний дійсно хороший матч українці провели у чвертьфіналі проти Італії. Але програли майбутнім чемпіонам з рахунком 0:3.
6. Чвертьфінал збірної Євро-2020
А це ще зовсім свіжі спогади. Компліменти після Нідерландів (2:3), бурчання після Македонії (2:1) і тотальна критика команди Андрія Шевченка після Австрії (0:1). Якимось дивом синьо-жовті пробилися до плей-офф, де у надзвичайно нервовому матчі перетерпіли Швецію. Гол Довбика на останніх секундах додаткового часу – у підручниках з історії українського футболу.
5. Чемпіонат світу серед молоді (2019)
Поки що це єдине золото збірної України. Нехай і молодіжної – віком до 20 років. Нинішній тренер національної збірної Олександр Петраков перед стартом змагань не дорахувався у збірній травмованого Віталія Миколенка та вимушений був відпускати по ходу турніру до лав національної команд основного голкіпера Андрія Луніна через що той пропустив чвертьфінал. Але це не завадило пройти шлях до вершини. В групі Україна здолала США (2:1) і Катар (1:0) та поділила очки з Нігерією (1:1). А у плей-офф одна за одною програвали нашим футболістам Панама, Колумбія, Італія та Південна Корея.
У підсмку Лунін став найкращим голкіпером чемпіонату, Сергій Булєца – другим у рейтингу найкращих футболістів, а Данило Сікан – другим у списку бомбардирів (переможець Холанд з Норвегії усі свої 9 (!) голів забив у одному матчі проти Гондураса.
4. Динамо Лобановського
Осінь 1996-го. Київське Динамо у єврокубках ганьбиться у матчах проти Рапіда і Ксамакса. Осінь 1997-го. Під орудою Валерія Лобановського, який повернувся з Близького Сходу, ті самі гравці двічі громлять Барселону (3:0 і 4:0) та виходять до чвертьфіналу Ліги чемпіонів. А ще за рік лише нещасливий збіг обставин залишає команду Лобановського без фіналу цього турніру.
3. Перемога Шахтаря у Кубку УЄФА
Останній розіграш трофею (після буде ребрендинг і перейменування у Лігу Європи) приніс Україні єдиний поки що за часів Незалежності міжнародний кубок. Команда Мірчі Луческу після вильоту з Ліги чемпіонів у сезоні 2008/09 ураганом пройшла по другому за рейтингом турніру. Гірники здолали московський ЦСКА, французький Марсель, у півфіналі дотиснули київське Динамо, а у фіналі – німецький Вердер (2:1).
2. Євро-2012
Свято футболу завітало до чотирьох українських міст – Харкова, Львова, Донецька і Києва. Неймовірна вольова перемога над Швецією, образливий суддівський прокол у грі проти Англії, феноменальні вболівальники на трибунах під тропічною зливою у грі проти Франції. Синьо-жовта команда провела на турнірі лише три матчі, але важливим є сам факт проведення чемпіонату в Україні. Десятки тисяч вболівальників з усієї Європи познайомилися з нашою країною і багато з них – закохалися у неї. А Україна остаточно увійшла до когорти по-справжньому футбольних держав.
1. Золотий м’яч Андрія Шевченка
Цей трофей – просто вершина. На першому місці могла стояти просто кар’єра найкращого футболіста в історії незалежної України. Особлива та її частина, яка пройшла у червоно-чорній футболці Мілана. Її пік – переможний пенальті у фіналі Ліги чемпіонів 2002/03 і Золотий м’яч 2004 року. Позаду залишилися Деку і Роналдінью.