Обираємо тренера збірної України, який прийме футбольну команду вже найближчими днями.
На початку тижня – 1 серпня – Андрій Шевченко дивним способом попрощався з збірною України. Тренер збірної України у своєму Інстаграмі написав, що його угода з Української асоціації футболу добігла кінця. При цьому він не вказав чітко, що залишає національну команду. Виглядало це так – ніби Шевченко просто констатував і чекав реакції від УАФ.
А далі було ще дивніше. Офіційна сторінка УАФ вподобала допис Шевченка, а потім прибрала його. Пресаташе збірної Гливінський і керівник Комітету збірних УАФ Маркевич не змогли оперативно прокоментувати повідомлення. Виглядало так, що і для них це несподіванка.
Офіційних пояснень від футбольної асоціації не було аж до наступного дня, коли УАФ просто підтвердила і без того очевидну річ – контракт завершився. А за кілька днів анонсувала: у понеділок, 9 серпня, стане відомо ім’я нового тренера. Того дня відбудеться виконком УАФ, члени якого і будуть ухвалювати рішення.
Чому пішов Шевченко
Ще з минулого року було відомо – через перенесення Євро-2020 на рік, угода з Андрієм Шевченком також була подовжена на рік. А оскільки з осені розпочався вже новий відбірний цикл до чемпіонату світу-2022, контракт передбачав можливість продовження співпраці ще на 1,5 роки. Очевидно, цю можливість головний тренер збірної відкинув. Серед причин найбільш реальними виглядають дві: наявність хорошої пропозиції для Шевченка від якогось клуба і фінансові суперечки.
Першу причину наразі важко сприйняти серйозно. У всіх клубів з топ-чемпіонатів вже пройшли (або вийшли на фінішну пряму) передсезонні збори, у всіх є тренери і за тиждень-два до старту звільняти когось заради Шевченка – у професійному європейському футболі так не робиться. До того ж, сам Андрій Шевченко не був помічений десь на перемовинах – поки він відпочиває у Італії. Тобто, у найкращому для нього випадку конкретна пропозиція з’явиться хіба що за пару місяців, коли хтось із колег провалиться і буде звільнений. Навряд чи це правильна стратегія для українця.
Фінансові непорозуміння з УАФ теж виглядають не дуже правдоподібно. За чутками Шевченко нібито поставив умову – 3 мільйони доларів на рік. Асоціація погодилася лише вдвічі підняти попередню зарплату і платити 1,5 мільйони замість 0,7 млн. Втім, голова УАФ – Андрій Павелко – кум Шевченка, тож навряд чи вони не змогли би домовитися з цього питання. Та і ультиматуми близькій людині ставити – якось не дуже віриться.
Ймовірно, Андрій Шевченко просто усвідомив, що зі збірною України навіть якщо очолювати її наступні 3-4 цикли, стрибнути вище чвертьфіналу на Євро чи чемпіонаті світу не вийде. А тут ще й старт кваліфікації на ЧС-2022 тренер провалив, зігравши унічию з Казахстаном і Фінляндією. Після таких втрат буде важко отримати путівку до Катара. Тож варіант із залишенням посади в цих умовах – крок, який залишить за Шевченком ореол успішного наставника. А до якогось звільнення можна почекати і пів року і навіть рік.
Питання тепер лише у тому, хто замінить Шевченка. Хто буде новим тренером збірної України з футболу. Наразі фахівці та ЗМІ окреслили список із приблизно 10 прізвищ. Деякі – цілком очевидні, а деякі – надто фантастичні. Але гадати про них потрібно.
Мирон Маркевич (голова комітету збірних УАФ)
Прізвище 70-річного фахівця, який уже очолював збірну у 2010 році (поєднував з Металістом), але зі скандалом звільнився у знак протесту через те, що з харківської команди зняли очки за договірний поєдинок проти Карпат.
Нині Мирон Маркевич вважається основним претендентом. Подейкують, що УАФ пропонує йому контракт до завершення кваліфікації на ЧС-2022. Виведе збірну – отримає продовження угоди, не виведе – будуть призначати нового спеціаліста.
Плюс Маркевича – відсутність захмарних фінансових вимог і те, що він під рукою – не потрібно окладати зусиль для пошуку нового наставника. Мінус – він вже 5 років не працював тренером і навряд чи може запропонувати команді щось нове.
Сергій Ребров (Аль-Айн)
Ребров – чи не найуспішніший український тренер нового покоління. Після вдалих років у рідному Динамо і розбіжностей із Суркісами, спеціаліст поїхав до угорського Ференцвароша, де за три сезони став легендою для місцевих фанів – виграв три комплекти золота, вивів команду до групового етапу спочатку Ліги Європи, а потім і Ліги чемпіонів. Такого з угорським футболом не траплялося вже чверть століття.
На жаль, пропозицій від більш-менш солідних клубів у Європі не надійшло, а в Будапешті українець нових викликів не бачив – тому спокусився на відрядження до багатих ОАЕ. Втім, за інформацією ЗМІ, контракт був прописаний якраз для того, аби не сидіти без роботи до запрошення від УАФ, про яку Ребров мріє. Угода з Аль-Айн може бути анульована без штрафних санкцій у разі пропозиції очолити збірну України.
Олексій Михайличенко (віцепрезидент УАФ)
Ще один колишній, який працював зі збірною ще до Маркевича – у 2008-2009 роках, коли украй невиразно провів відбір на чемпіонат світу-2010. Тоді збірна ледве-ледве обіграла вдома Білорусь (пенальті на останніх секундах), розписала нудну нульову нічию у Мінську, ледве відбилася від хорватів (0:0 удома і 2:2 у гостях), натужно обіграла вдома Казахстан (2:1). Посісти друге місце вдалося лише завдяки перемозі над Англією, яка на той час уже вирішила усі свої питання у групі. Матч плей-офф проти Греції став апофеозом згубної обережності Михайличенка – 0:0 у гостях та 0:1 удома.
Після того Михайличенко провалився восени 2012 року у Динамо, коли підміняв хворого Блохіна, і у сезоні 2019/2020 (ледве вигране срібло у боротьбі із Зорею та Десною з великими відставанням від Шахтаря). Нині він працює в УАФ і є кандидатурою № 2 після Маркевича у списку пріоритетів керівника Асоціації Андрія Павелка.
Віктор Скрипник (Зоря Луганськ)
Єдиний український тренер, який має досвід роботи головним тренером у топових європейських лігах – два сезони очолював німецький Вердер . Два роки тому Віктор Скрипник повернувся в Україну, відгукнувшись на запрошення Зорі, але у клубі він не виглядає щасливим. Щороку після кожного розпродажу лідерів фахівцю доводиться ліпити новий колектив. І кожного разу Скрипник досягає максимально можливого – бронзові медалі 2020 року і 2021 року з претензіями на зону Ліги чемпіонів, але без кадрового фундаменту, аби ці претензії стали реальністю.
Багатьом спеціалістам дуже хочеться побачити Скрипника в стабільних умовах роботи, коли потрібно думати про тактику, про суперника і напрацьовувати оригінальні схеми, а не міркувати над тим, кого запросити безкоштовно на позицію центрального півзахисника після втрати гравця основи. Біда тільки в тім, що кандидатура Скрипника навряд чи влаштує УАФ, де потрібен більш лояльна людина на посаді тренера збірної.
Мірча Луческу (Динамо Київ)
Ці чутки в першу чергу розганяють румунські ЗМІ, які навіть заміну для Луческу в Динамо знайшли. Звісно ж, іще одного свого співвітчизника – легендарного в минулому футболіста Георга Хаджі.
Луческу прекрасно орієнтується в українському футболі, дуже добре знає потенціал лідерів Динамо і українських футболістів Шахтаря, але проти говорить два фактори: дуже солідний вік (76 років) і небажання Суркісів відпускати свій головний (і чи не єдиний за останні 10 років) трансферний актив.
Олександр Шовковський (без роботи)
В штабі Шевченка він був єдиним українцем серед помічників головного тренера. Решта – італійці та іспанці – вже залишили Україну, а Шовковський – ось тут. Важливо, що у збірній він був не тренером воротарів, а таким собі «місточком» у спілкуванні тренера з футболістами.
Шовковський – головний інтелігент та інтелектуал українського футболу, якому точно варто спробувати себе у самостійній роботі. Але навряд чи варто починати зі збірної (хоча й маючи досвід роботи тут), як пророкують деякі ЗМІ.
Роман Григорчук (без роботи)
Ще пару тижнів тому Григорчук очолював білоруський Шахтар, з яким став чемпіоном торік (хоча і прийшов наприкінці сезону, а підвалили успіху заклав інший українець – Вернидуб). Але його звільнили після поразки у єврокубках від команди з Люксембурга. Втім, причиною став не стільки результат гри, скільки втручання адміністрації команди в роботу тренера і вимоги будувати яскраву атакувальну гру, тоді як Григорчук сповідував більш захисний футбол.
Свого часу Григорчук зі скромним Чорноморцем проходив у груповий етап Ліги Європи і навіть долав його, забезпечивши команді єврокубкову весну у 2014 році. Пізніше вивожив до групи ЛЄ азербайджанську Габалу і казахську Астану. Це міг би бути скромний, хоча і цікавий варіант для збірної.
Клінсман, де Б’язі, Каштру, Фонсека
Це вже швидше фантазії, проте ряд ЗМІ згадує і ці прізвища, прогнозуючи нового тренера для збірної України.
Юрген Клінсман – колишній тренер збірних Німеччини (бронза чемпіонату світу-2006) та США і мюнхенської Баварії. Зараз – без роботи.
Джанні де Б’язі свого часу з різними командами перемагав у Серії С (третій італійський дивізіон), а найбільше прославився тим, що зумів вивести збірну Албанії на Євро-2016. Тоді албанці сенсаційно обійшли у кваліфікації збірні Данії та Сербії. Нині керує збірної Азербайджана.
Луїш Каштру і Паулу Фонсека – колишні тренери Шахтаря, які зараз без роботи. Влітку Каштру звільнили гірники, а Фонсеку – керівництво Роми. Їхні головні плюси – знання українського футболу і відносна незалежність від УАФ. Останній пункт – головний мінус в очах керівництва УАФ.