Кожного літа і зими футбольні клуби Європи під час трансферного вікна намагаються підсилити власну команду – пропонують гроші, шукають вільних агентів або тих, хто скоро такими стануть, зваблюють молодих і поки що дешевих потенційних зірок.
Це – гаряча пора для агентів, які отримують з кожного переходу свої комісійні, а тому зацікавлені у постійному кругообігу футболістів. І чим більше коштує їхній клієнт, тим жирніші відсотки можна заробити. Але цього літа «з гачків» агентів та клубів зірвалося чимало зіркових гравців. Серед них – Холанд, Кейн та інші. А Роналду дістався до Манчестера, як це і анонсувалося. Але не до тієї команди, на яку всі думали.
Отже, топ-10 футбольних трансферів, які не відбулися влітку 2021 року.
Жюль Кунде (Севілья)
Французький захисник Севільї вже переріс команду. Минулого сезону він був одним з фаворитів на перехід до Ліверпуля після того, як важку травму отримав найдорожчий оборонець «червоних» ван Дейк. Однак, Кунде дограв сезон на андалусійців і вже влітку мав поїхати до Англії. Тепер головним фаворитом вважався Челсі.
Однако, перемовини з власниками клубу не склалися. Севілья нібито вимагала за 22-річного футболіста 80 мільйонів євро, які у Лондоні сприйняли завищеними. Торгуватися іспанці категорично відмовилися, тож Кунде залишається. І настільки образився, що тривалий час просто не відповідав на телефонні дзвінки головного тренера Лопетегі і спортивного директора Мончі. Вочевидь, цей стрес призвів і до червоної картки у грі за збірну Франції проти Боснії і Герцеговини.
Філіп Костіч (Айнтрахт)
А у цьому випадку відбулася ще більш дика історія. Півзахисник після закриття трансферного вікна обурено заявив, що він не зміг перейти до італійського Лаціо через керівництво його нинішнього клубу. Мовляв, боси німецької команди вимагали 10 мільйонів євро відразу і ще 3 – в якості можливих бонусів за певних умов (кількість матчів футболіста, підсумкове місце Лаціо тощо). А от італійці погоджувалися тільки на 10+2.
Тож коли італійська сторона запросили у Айнтрахта e-mail для надсилання офіційної пропозиції – власники франкфуртського клуба нібито надали невірну електронну адресу і зробили це свідомо, щоби пропозиція не надійшла. Коли Костіч дізнався про це від свого агента – влаштував скандал. Позиція Айнтрахта відрізняється. Помилку вони називають випадковою, а ось за демарш Костіча вирішили його покарати і відмовилися продавати гравця, хоча час до завершення трансферного вікна ще лишався.
Владислав Супряга (Динамо Київ)
Щось схоже за рівнем непрофесіоналізму відбулося і з потенційним трансфером форварда Динамо до одного з клубів Серії А. Чутки вже рік відправляли футболіста до Італії, але лише зараз почалася конкретика. Спочатку на обрії з’явилося Дженоа. Очікувалося, що команда знайде гроші від продажу узбека Шомуродова в Рому. Той трансфер відбувся з невеликим запізненням – коли на арену вийшла Сампдорія. Утім, перемовини нічим не закінчилися – італійці двічі намагалися знизити ціну, про яку попередньо домовилися.
Зрештою і тут все зірвалося, а до Супряги почали приглядатися Удінезе і Салернітана. Але їхні суми були занадто низькими – в районі 3 мільйонів євро. Для порівняння – із Сампдорією не вдалося домовитися на позначці у 7-8 мільйонів. Зрештою п’ятий італійський клуб – Спеція – домовилися щодо оренди українця, але справа затягнулася настільки, що усі документи італійці встигли підготували лише через годину після закриття трансферного вікна.
Міралем П’яніч (Барселона – Ювентус)
Рік тому каталонці заплатили Ювентусу за вікового (на той час – 30-річного) П’яніча шалені 60 мільйонів євро. За сезон у Примері боснієць виходив на поле тільки 19 разів (лише 6 – зі стартових хвилин), не відзначився жодною результативною дією, а в останніх 14 турах (березень-травень) зіграв усього 20 хвилин. Логічно, що Барселона захотіла спекатися гравця з високою зарплатнею.
Цього літа найближче футболіст був до… Ювентуса. Каталонці навіть погоджувалися на безкоштовну оренду аби тільки новий клуб платив П’янічу зарплату. Футболіста вже чекав тренер Массімо Аллегрі, але власники вирішили, що двох новачків (Локателлі та Іхаттарен) в центр поля досить і не погодилися на додаткові витрати. Тренер був розгніваний, футболіст ображений на Барселону, а каталонці аврально почали шукати альтернативний варіант. Знайшли у Туреччині, де боснійський хавбек тепер гратиме за Бешикташ. У безкоштовній оренді і зі зниженою зарплатнею, але не у Ювентусі.
Вітіньйо (Атлетіко Паранаенсе – Бордо)
Бразильського вінгера дуже хотіли бачити у Бордо, та і сам він попередньо дав обіцянку французам, що перейде до них. Хоча цікавилися Вітіньйо і у донецькому Шахтарі та київському Динамо. Контракт з Бордо вже був майже готовий, аж раптом з’ясувалося, що клубу не вистачає трішки грошей, аби вписатися у рамки фінансового фейр-плей. «Жирондинці» так хотіли виграти конкуренцію в українських клубів, що пообіцяли занадто багато. Довелося спробувати зекономити на комісії агенту – її спробували зменшити на 500 тисяч євро, що і стало причиною скасування угоди.
Цим миттєво скористалося Динамо, яке заплатило більше, ніж планувало (6 мільйонів євро проти стартових 4 мільйонів), але менше, ніж обіцяв бразильцям Бордо.
Кріштіану Роналду (Ювентус – МанСіті)
Португалець готувався до сезону з Ювентусом, аж раптом у день першого матчу у Серії А прогриміла новина: футболіст попросив не ставити його у склад на гру з Удінезе, оскільки планував піти. Офіційних причин не називали, проте італійські ЗМІ упевнені, що все це через тиск власників клубу, які прагнули зекономити на зарплаті зіркового форварда. Роналду, нагадаємо, отримував більше 30 мільйонів євро на рік.
Ті ж самі ЗМІ протягом тижні сватали КріРо до Манчестер Сіті, який все літо безуспішно шукав для себе форварда після втрати Агуеро. Це вже вважалося питанням часу, а в пресі з’явилися навіть конкретні цифри: 30 мільйонів євро для Ювентуса і 291 тисяча євро на тиждень (15,1 млн євро на рік) для футболіста. Не вистачало лише офіційної заяви. Аж раптом вона пролунала з іншою частини Манчестера, де базується колишній клуб Роналду – Юнайтед. Там він грав з 17 до 23 років і став зіркою. Тепер повертається.
Гаррі Кейн (Тоттенгем)
Про те, що лідер атак «шпор» і один з найкращих форвардів Європи прагне перейти до команди, у якій зможе вигравати титули, говорили давно. У 2018-му його переконали «жирними» покупками (Санчес, Моура, Ор’є, Льоренте), у 2019-му – фіналом Ліги чемпіонів, у 2020-му втрутився коронавірус і потенційні покупці не готові були платити адекватні гроші за бомбардира. А оскільки контракт футболіста є чинним ще три роки – то відпускати «золоту гуску» за безцінь власники не бажали.
Цього літа Кейн та його агент неодноразово заявляли про те, що президент Тоттенгема Леві обіцяв відпустити гравця у разі надходження такого запиту від самого англійця і пристойної суми компенсації від покупця. За усім цим впритул спостерігав Манчестер Сіті. Італійський журналіст Ніколо Скіра, який ніколи не був помічений на чутках, запевнив, що Кейн і клуб з Манчестера вже домовилися про все – лишалося отримати згоду лондонців і визначити суму трансферу. Ось тут до консенсусу сторони так і не дійшли. Тоттенгем не бажав зменшувати суму нижче 150 мільйонів євро, фактично відмовляючи конкуренту. Футболіст навіть не повернувся вчасно з відпустки і пропустив кілька тренувань, вимагаючи продати його. Утім, після двох пропущених матчів сезону – все ж змирився і оголосив, що поки залишається у Лондоні
Кіліан Мбаппе (ПСЖ)
Після того, як Ліонель Мессі став гравцем ПСЖ, у французів зібралася до непристойності потужна лінія атаки. Ікарді, Неймар, Мессі, ді Марія, Мбаппе. Оскільки одночасно на поле не може перебувати більше двох-трьох гравці, які не працюють на захист (виняток – останні хвилини, коли треба відіграватися), усім їм явно затісно. І Кіліан Мбаппе відчув, що зайвим може опинитися саме він. Тож у інформаційному просторі відразу з’явилися чутки про майбутній перехід футболіста у Реал. І вони миттєво почали наповнюватися подробицями: зарплата у 25 млн євро на рік, сума трансферу у 150 млн євро, продаж мадридцями Йовіча, Іско та Бейла для розчищення місця під Мбаппе…
На цій хвилі вболівальники освистали Мбаппе під час першого матчу ПСЖ у сезоні, а французький клуб «про всяк випадок» провів попередні перемовини з агентом Левандовскі щодо можливості переїзду поляка з Мюнхена до Парижа – явно для компенсації потенційної втрати. Паралельно французи підняли ціну на форварда – до 220 мільйонів євро (іспанці нібито пропонували 160-180) і не опустили планку навіть після того, як Мбаппе вже попрощався з одноклубниками, а інший французький форвард Бензема, який грає за Реал, натякнув на французьку зв’язку у нападі «вершкових». Перемовини між клубами тривали до останнього дня трансферного вікна, але так нічим і не завершилися. Тож наступного літа, коли термі дії угоди Мбаппе з ПСЖ завершиться, він може піти безкоштовно.
Ерлінг Холанд (Боруссія Дортмунд)
Найуспішніший молодий форвард світу (середня результативність за Боруссію – 1 гол за матч) – ласий шматочок для будь-якого гранда, але його трансфер цього літа залежав від двох умов: переходи інших топових нападників та позиція німецького клуба, оскільки у Холанда ще три роки діючого контракту. І в обох випадках – не зрослося.
Боруссія чітко дала зрозуміти, що не зацікавлена у трансфері (а футболіст особливо і не наполягав), а усі претенденти не намагалися активно вступати у перемовини. Челсі без складнощів придав Лукаку, Баварія зберегла Левандовскі, а ПСЖ – запросив Мессі і не продав Мбаппе. Решту, ймовірно, відлякали заяви скандального агента норвезького форварда Міно Райоли. Він заявив, що його підопічному потрібна зарплата на рівні 50 мільйонів євро на рік і не забув про власні комісійні у сумі 40 мільйонів.
Еден Азар (Реал)
Бельгієць у Мадриді вже два роки, але за цей час і близько не дав клубу те, чого від нього чекали. Значну частину часу він заліковував травми і ображався на жарти про зайву вагу (Азар – фанат фастфуду, через що у Реалі навіть фотошопили знімок з ним на медобстеженні). З приходом нового тренера виросли ризики того, що півзахисника спробують позбутися.
Влітку Азара пробували продати до його колишньої команди Челсі (там чимало друзів, хороші стосунки з власником), але лондонці забагато витратили на Лукаку, тому не знайшли потрібних 60 мільйонів євро. Наступним потенційним роботодавцем міг стати і Ювентус, який наприкінці літа почав шукати заміну для Кріштіану Роналду, а на самого Азара тиснув ймовірний перехід у Реал Мбаппе, який би відкусив від його ігрового часу ще більше. У результаті 30-річному бельгійцю все ж дали у Мадриді ще один шанс. Можливо, останній.