Будь-які трансфери направлені на те, щоб підсилити склад команди. Але нерідко виходить так, що гроші, сплачені за гравця не відбиваються.
В українському футболі платити за футболістів, як правило, не прийнято. Навіть учасники єврокубків шукають можливості оновити склад безкоштовно – взяти когось в оренду або пошукати безкоштовну робочу силу на ринку вільних агентів.
Утім, зарплату навіть таким гравцям потрібно платити – тож у разі, коли новачок не виправдав надій, це стає серйозним ударом по бюджету. А на полі результатів – кіт наплакав.
Влітку 2021 року в УПЛ було чимало трансферів, які можна назвати не надто вдалими. Ми вибрали топ-10 найбільш провальних.
Марлон (Сассуоло – Шахтар)
За бразильця «гірники» заплатили 12 мільйонів євро. Але протягом півріччя він не справляв враження футболіста, сильнішого за Хочолаву, якого цього року продали в Данію у 5 разів дешевше. Марлон часто перетримує м’яч, не вміє на достатньому рівні починати атаки першим пасом та й особливою надійністю не виблискує.
Все частіше чути думки вболівальників та експертів, що захисника тренер Шахтаря де Дзербі потягнув за собою, аби мати «свою людину», яка би доносила необхідні інформацію іншим гравцям на полі.
Адерінсола Есеола (Кайрат – Ворскла)
У 2019 році форвард був найкращим бомбардиром чемпіонату Казахстану, а у 2020-му – забивав за Кайрат у Лізі Європи. Тож коли Ворскла на заміну своєму найкращому бомбардиру Кулачу запросила нігерійця, народженого у Житомирі, від цієї угоди чекали тільки позитивних наслідків. Але…
За перші 18 турів Есеола вийшов на поле двічі і зіграв у них 23 хвилини. Ще у серпні головний тренер полтавчан Максимов натякнув на те, що форвард не працює на тренуваннях, у вересні стало відомо, що нападника заслали до молодіжної команди, у грудні пролунала заява про бажання продати гравця або віддати його в оренду, а за три дні до Нового року Ворскла звільнила, достроково розірвавши угоду.
Владислав Кулач (Ворскла – Динамо)
Раз ми вже загадали про Кулача – то ось прості цифри. Форвард Ворскли у сезоні 2020/21: 21 матч, 15 голів і звання найкращого бомбардира УПЛ. Після переходу влітку до Динамо вийшло так: 5 матчів, 76 зіграних хвилин, 1 гол.
За великим рахунком сюди можна також записати двох інших форвардів-новачків команди Луческу – Шкуріна та Раміреса, але першого частково виправдовують 5 результативних передач, а другого – необхідний час на адаптацію.
Євген Селезньов (Колос – Минай)
Людина-мем українського футболу переходив до Миная з бажанням наблизитися до побиття рекорду УПЛ за кількістю забитих голів. Забив поки що один з необхідних восьми і більше запам’ятався скандалами, ніж грою.
Селезньов матюкався на одноклубників, на тренерів, на вболівальників, ображався на суддів, які нібито не призначали очевидні пенальті… Іронія долі в тому, що без форварда на полі його одноклубники двічі заробляли і реалізовували 11-метрові. Наприкінці року нападник навіть вляпався в кримінальну історію – поліція відкрила провадження за погрози на адресу журналіста.
Анатолій Нурієв та Ніка Січінава (Минай та Інгулець – Колос)
Форварди-кавказці опинилися у схожій з Кулачем ситуації. У своїх попередніх клубах – Минаї та Інгульці відповідно – вони були найкращими бомбардирами у попередньому сезоні і забили разом 16 голів.
Колос запрошував азербайджанця і грузина з надією серйозно підсилити свою найслабшу ланку – атаку. Але вийшло не дуже: Нурієв та Січінава забили всього лише по 1 голу. Це навіть гірше, ніж захисник Чорноморець, який відзначився двічі.
Денис Антюх (Колос – Динамо)
Найбільш дивний трансфер літа. Не юний 24-річний футболіст (в такому віці запрошують точно не на перспективу), який провів звичайнісінький сезон (1 гол і 2 асисти у 22 матчах) на і без нього переповнену позицію лівого вінгера (Вербіч, Пена, віддані в оренду Беніто, Дуелунд та Родрігеш). Що у футболісті розгледіло Динамо – досі незрозуміло. Та і ще, щоб платити за нього гроші (126 тисяч євро).
Спершу вірилося у геній Луческу, який перетворить Антюха на топ-гравця, але швидко стало зрозуміло, що румунський тренер не дуже розраховує на новачка. Вінгер один раз вийшов у основі, а за тиждень кияни придбали для нього ще одного конкурента – бразильця Вітіньйо. У підсумку за 18 турів Денис Антюх провів на полі 97 хвилин у трьох матчах.
Бурама Фомба та Клаудіо Спінеллі (Європа – Олександрія)
Влітку Олександрія, яка радикально оновила склад, несподівано запросила двох легіонерів: італійського форварда Клаудіо Спінеллі із Дженоа (щоправда, він там не зіграв жодного матчу) та малійського захисника Бурама Фомба із середняка румунського чемпіонату. Переходи подавалися як серйозне підсилення, проте на виході – геть не ті результати, на які очікували вболівальники і тренери.
Фомба лише раз вийшов на поле у кубковій грі, а в УПЛ досі не дебютував. А Спінеллі, хоча і взяв участь у 17 поєдинках із 18, майже нічим не запам’ятався. Хоча і забив по голу у ворота Львова та Миная. Відразу три захисники Олександрії мають такі самі бомбардирські здобутки.
Євген Паст (Десна – Дніпро)
Основний воротар Десни провів у Чернігові два чудових сезони. Журналісти та вболівальники не один раз нарікали на те, що тренер збірної Андрій Шевченко не звертає на Євгена Паста увагу, запрошуючи третім голкіпером ветерана Паньківа чи когось із «динамівців» без ігрової практики.
На фоні фінансових проблем у Десні воротар скористався можливістю перейти у більш амбіційний проєкт – до Дніпра. Але майже одночасно з цим трансфером, його новий клуб запросив також румуна Валентина Кожокару – молодшого (різниця у 7 років) і надійнішого (викликається до збірної). Пасту дали шанс, проте у перших 4 турах він пропустив 5 голів. У тому числі – двічі від своєї колишньої команди, що спричинило поразку Дніпра з рахунком 1:2.
Амар Квакіч (Капфенберг – Металіст-1925)
18-річний височенний (194 см) центральний захисник австрійського Капфенберга переходив до Металіста-1925 без особливого шуму. Але не помітити першого легіонера команди з Європи не можна було. Інтерес до нього підсилювався чутками про зацікавленість з боку лідерів місцевого чемпіонату (ЛАСК, Штурм), великим досвідом у такому юному віці (півтора сезони в основному складі) і матчами за молодіжну збірну Боснії та Герцеговини (усього – 16 матчів).
Але реалізувати себе у Харкові Амар Квакіч досі не мав нагоди. Все, що йому дали тренери – 5 матчів (у кожному – по 45 хвили) у молодіжній першості та 11 хвилин в УПЛ у матчі проти Зорі. При цьому боснієць вийшов на поле при рахунку 1:5, коли все вже було вирішено.
Ігор Снурніцин (Олімпік – Зоря)
За цим 20-річним центральним захисником українські фахівці та вболівальники пильнують уже два з половиною роки, відколи він дебютував за Олімпік і відразу став гравцем основного складу. Тоді ж Ігор Снурніцин став членом юніорської збірної України, а згодом – молодіжної. В Олімпіку йому довіряли, футболіст набирався досвіду і його трансферу до більш серйозної команди чекали найближчим часом.
Коли влітку донецька команда знялася з УПЛ, на захисника націлилася Десна, проте його в останній момент перехопила Зоря. Снурніцин. Очікувалося, що гравець замінить у основі Абу-Ханну, який перебрався до Польщі, проте молодий оборонець вчисту програв конкуренцію ветеранам – Імерекову та Вернидубу. А коли хтось із них не грав – в захист тренери старалися опустити хорватського опорника Цвека, ніж дати шанс українцю. В УПЛ Снурніцин провів лише три повноцінних (більше тайму на полі) матчі при цьому два з них – на чужій для себе позиції лівого захисника.