У суботу, 8 січня, захисник збірної України Віталій Миколенко дебютував за свою нову команду – Евертон – у офіційному матчі. Вихованець київського Динамо зіграв у матчі Кубку Англії проти Галл Сіті.
Таким чином, наш футболіст став 8-м гравцем з українським паспортом у англійському футболі. Саме час загадати, як склалася кар’єра кожного з них.
До АПЛ
Англійська Прем’єр-ліга народилася у 1992 році – майже одночасно з футболом незалежної України. А до того у Англії виступало троє наших співвітчизників. Щоправда, усі без українського паспорта.
Першопроходцем став «динамівець» Сергій Балтача. 30-річний Захисник переїхав з Києва до Іпсвіча влітку 1988 року, щойно «залізна завіса» отримала перші тріщини. Щоправда, багаторазовий чемпіон СРСР і володар Кубку кубків 1986 року та член збірної і віце-чемпіон Європи-88 потрапив не до елітного дивізіону (він тоді називався Перший дивізіон) а до другої за статусом Ліги.
Іпсвіч на той час був середняком з претензіями на вихід до еліти. У сезоні 1988/89 відстав усього на 3 очки від зони плей-оф, а наступного – на 5, посідаючи 8 та 9 місця відповідно. Балтача грав проти Челсі, Манчестер Сіті, Лідса, Ньюкасла, Лестера, Вест Гема, які тоді виступали на цьому рівні. Усього набралося 28 матчів за два роки.
Після двох сезонів – улітку 90-го українець переїхав до чемпіонату Шотландії, а Іпсвіч спочатку впав у середину другого десятку. А ще за рік команда перемогла у Лізі та вийшов до елітного дивізіону якраз тоді, коли в Англії створили АПЛ.
На півтора роки – у січні 90-го пізніше до Туманного Альбіону перебрався 29-річний уродженець Таджикістану, етнічний українець Олексій Чередник. Його перехід з Дніпра відбувся до клубу Першого дивізіону – Саутгемптона. У другому колі чемпіон СРСР і олімпійський чемпіон 1988 року став гравцем основи, а Саутгемптон посів високе для себе місце – 7-ме.
Наступний чемпіонат 1991/92 захисник також починав у статусі основного футболіста, але зміна тренера і конфлікт з новим наставником завершився засланням українця до дублюючого складу. Там Чередник і грав наступні 3 роки контракту, так і не дебютувавши в АПЛ і повернушись до незалежної України. Усього за «святих» у елітному дивізіоні він провів 23 матчі.
Наші не наші
Першим українцем в АПЛ став Андрій Канчельскіс. Він народився у Кропивницькому у родині українки та литовця, отримав футбольну освіту у місцевій ДЮСШ Зірка, з 19 до 21 року грав за київське Динамо (став бронзовим призером чемпіонату СРСР). Потім перейшов у донецький Шахтар, звідки влітку 1991-го за 650 тисяч фунтів був проданий до Манчестер Юнайтед.
За МЮ півзахисник провів наступні 4 роки (із них три – в АПЛ, яка утворилася за рік після трансферу), а потім ще 1,5 сезони відіграв у Евертоні. За цей час він провів 174 матчі і забив 48 голів. На початку нульових після кількох сезонів у Шотландії та Італії Канчельскіс повернувся до АПЛ (Манчестер Сіті, Саутгемптон) і довів статистику до 185 матчів (голів більше не стало). Ось тільки усі ці роки український литовець грав з російським паспортом, змінивши батьківщину у 1992-му році.
Ще один українець, який грав у АПЛ з чужим паспортом – форвард збірної Латвії Мар’янс Пахарс. Він народився у Черкаській області у мішаній родині: батько-українець і мати-литовка. Але родина ще у радянські часи перебралася до Риги, де маленький Мар’ян вчився грати у футбол у школі місцевої Даугави.
На початку 1999 року 22-річний футболіст Сконто перейшов до Саутгемптона де і провів наступні 7,5 років. Його статистика за цей час – 129 матчів і 42 голи в АПЛ та 8 матчів і 1 гол у останньому сезоні у Чемпіоншипі (другий дивізіон), куди вилетіли «святі».
Олександр Євтушок (Ковентрі – 3 матчі)
Перший громадянин України в АПЛ – захисник Олександр Євтушок. Вихованець кримського футболу переїхав до Ковентрі у 27 років з Дніпра за 800 тисяч фунтів. Це був початок 1997-го, а вже за пів року гравець збірної України повернувся до Карпат, за які провів два сезони на початку 90-х.
Досвід українця в елітному англійському футболі був мінімальним з незалежних від нього причин. Євтушок витратив пару місяців на адаптацію. У першій половині березня узяв участь у трьох матчах проти МЮ, Лестера і Ньюкасла, але кар’єрі завадили проблеми зі спиною. Влітку сторони розірвали контракт, який мав діяти 3,5 роки. А Ковентрі у тому сезоні ледве врятувався від вильоту з АПЛ, посівши останнє рятівне місце із перевагою у 1 очко над невдахами сезону.
Олег Лужний (Арсенал, Вулвергемптон – 81 матч)
Наступний українець в АПЛ – черговий захисник Олег Лужний. Після прекрасних сезонів у Лізі чемпіонів у складі Динамо кінця 90-х під орудою Лобановського він отримав запрошення від лондонського Арсенала. Влітку 1999-го за капітана збірної України заплатили 2,75 мільйони євро. Приємно, що команда Арсена Венгера уклала з досить віковим футболістом (за місяць йому мало виповнитися 31 рік) контракт на 4 роки.
Весь цей час Лужний провів у основі команди, яка була однією з найсильніших в Англії та Європі. І навіть в одному кубковому матчі вивів «гармашів» на поле з капітанською пов’язкою. Здобутки того періоду – золотий дубль у сезоні 2001/02 (чемпіонство АПЛ та Кубок Англії), три комплекти срібних медалей (2000, 2001, 2003), ще один Кубок Англії (2003), два Супкеркубки Англії (1999, 2002) і вихід до фіналу Кубку УЄФА у сезоні 1999-2000.
Після цих 4 років Олег Лужний перейшов до новачка АПЛ Вулвергемптона, але провів у складі «вовків» тільки 6 матчів і перейшов на тренерську роботу, переїхавши до Латвії.
Сергій Ребров (Тоттенгем – 59 матчів, 10 голів)
Одноклубник Лужного по тій самій легендарній динамівській команді кінця 90-х Сергій Ребров затримався у Києві на півтора сезони довше. Він перейшов до Тоттенгема влітку 2000 року за 18 мільйонів євро.
Кар’єра в Лондоні не була яскравою, але і провалом її назвати не можна. У першому сезоні 26-річний нападник забив 9 голів у 29 матчах АПЛ. І лише одним точним ударом поступився Лесу Фердінанду у боротьбі за звання найкращого бомбардира команди. У сезоні 2001/02 основною парою форвардів «шпор» були Фердінанд і Шерінгем, а Ребров хоча і зіграв у 30 матчах, але виходив переважно на короткі заміни і забив тільки 1 гол.
Далі була оренда у Фенербахче і повернення на рік до Лондона – у склад Вест Гема, який тоді виступав у Чемпіоншипі. Там Ребров долучився до підвищення у класі (26 матчів, 1 гол) і повернувся у Київ.
Андрій Шевченко (Челсі – 48 матчів, 9 голів)
Третя (і головна) зірка того Динамо, яке зліпив Лобановський у другій половині 90-х – Андрій Шевченко. Він став героєм Мілана і вже був за крок до того, аби стали легендою клубу. Але спокусився на запрошення Романа Абрамовича і у 2006 році майже за 44 мільйони євро переїхав у Челсі.
Проблема була у тому, що 29-річний форвард мав уже проблеми зі спиною і не надто відповідав вимогам головного тренера Моурінью. Швидше, це була примха російського олігарха. Тож вибухової кар’єри у складі «синіх» Андрій Шевченко не зробив і через два сезони транзитом через Мілан повернувся до Києва.
Андрій Воронін (Ліверпуль – 27 матчів, 5 голів)
Після 12 років виступів на юнацькому, молодіжному та дорослому рівнях у німецькому футболі форвард Баєра і збірної України Андрій Воронін безплатно на правах вільного агента перейшов до Ліверпуля. Це сталося влітку 2007-го напередодні 28-го дня народження футболіста.
На жаль, сталося це у не найкращі часи для «червоних». Перед тим три роки команда демонструвала чудовий футбол: виграна Ліга чемпіонів і дві поспіль бронзи у АПЛ. Але за два сезони з Вороніним у складі Ліверпуль фінішував на 4-му та 7-му рядках в турнірній таблиці чемпіонату і вилітав з ЛЧ спершу у півфіналі, а потім на груповому етапі. А коли між цими сезонами українець повертався у Німеччину в оренду до Герти, його англійська команда знову вигравала медалі АПЛ – срібні. Ті два сезони з перервою стали останніми для одесита у Англії. Далі була лише деградація до рівня російського футболу.
Олександр Зінченко (Манчестер Сіті – 68 матчів)
Вихованець Шахтаря фактично втік із донецької «клітки», аби не повторити долю десятків талановитих молодих футболістів і не скніти у Маріуполі в оренді до 25. Утім, обрав для втечі найгірший з можливих варіантів – через країну-окупанта і тамтешню Уфу. Через півтора сезони в РПЛ агенти 19-річного на той час півзахисника змогли прилаштувати його у Англії. Причому 2 мільйони євро за українця заплатив не якийсь середняк чи аутсайдер, а сам Манчестер Сіті – клуб, який два сезони до цього виграв золоті медалі, а у попередньому чемпіонаті став срібним призером.
У Манчестері Олександр Зінченко заграв не відразу, а після річної оренди у складі ПСВ. Але нині він уже 4,5 роки – гравець ротації для Гвардіоли, перекваліфікувавшись з центрального хавбека на лівого захисника і ставши душею колективу. Нині у його активі вже три золоті медалі АПЛ, чотири Кубки Ліги, один Кубок Англії і фінал Ліги чемпіонів. І контракт, розрахований до літа 2024 року. Тож трофеїв можна ще на вигравати чимало. І наступний уже близько – у поточному сезоні, станом на 9 січня 2022 року, Манчестер Сіті лідирує і уже має гандикап у 10 очок перед переслідувачами.
Андрій Ярмоленко (Вест Гем – 56 матчів, 7 голів)
Найкращого футболіста України останнього 10-річчя дуже хотілося побачити за кордоном у більш молодому віці. Але Андрій Ярмоленко залишив Динамо тільки у 27 років, а до Англії доїхав ще на рік пізніше – перед сезоном 2018-19, коли змінив дортмундську Боруссію на лондонський Вест Гем. За «молотобійців» вихованець чернігівського футболу грає вже 4-й сезон, який, ймовірно, буде останнім. Угода завершується влітку 2022-го, українцю вже 32 роки, його рідко випускають на поле і при цьому платять чи не найбільшу в клубі зарплату – близько 6 мільйонів євро на рік.
Вочевидь, влітку Ярмоленко буде шукати собі нове місце роботи в Туреччині, на Близькому Сході чи навіть повернеться до Динамо. Час покращити статистику ще є, але несуттєво, адже тренерський штаб не надто довіряє українцю, випускаючи його на поле епізодично і лише на кілька хвилин. Наприклад, у поточному сезоні вінгер збірної України взяв участь лише у 9 матчах Вест Гема, зігравши у них мізерну 61 хвилину. А пристойним вийшов рівно один сезон – у чемпіонаті 2019/20 Андрій забив 5 голів у 23 матчах.
Віталій Миколенко (Евертон – 0 матчів)
Англійський етап кар’єри захисника збірної України лише починається. Поки що він зіграв тільки у кубковому матчі проти Галл Сіті. Відбігав усі 120 хвилин (з додатковими таймами) і долучився до перемоги 3:2. При цьому Віталій Миколенко вибив м’яч, який летів у порожні ворота, мав нагоду забити (ударив з меж штрафного вище воріт) і став одним із 2-3 найкращих футболістів у складі команди.
Його вже похвалив тренер Евертона Рафаель Бенітес, а від дебюту в захваті вболівальники. Тож тепер чекаємо дебюту в Прем’єр-лізі. Можливо, це станеться вже 11 січня, коли Евертон зіграє з Лестером.