Під час міжсезоння команди УПЛ і окремі представники Першої ліги не лише підсилювали склад, але й зазнавали серйозних втрат. Для когось вони стали надто болючими, а відсутність деяких футболістів мало хто й помітив.
Пропонуємо наш варіант топ-12 продажів з українських команд – цих футболістів у поточному сезоні в УПЛ ми більше не побачимо. А шкода.
Давіт Хочолава (Шахтар – Кобенгафн)
Грузинського легіонера критикували протягом усієї його кар’єри у складі Шахтаря, тож армія уболівальників видихнула з полегшенням, коли новий тренер схвалив продаж гравця до найсильнішої команди Данії. Та ще й за 2,5 мільйон євро. Але, поки що очевидно, що проблема була не в Хочолаві, а у захисній грі «гірників» у цілому – і з новими оборонцями віцечемпіони часто провалюються біля своїх воріт.
А Хочолава швидко прописався у основі Кобенгафна і вже навіть забив гол у ворота Брондбю. Негативна сторона – скандал, який виник навколо цього трансферу. Українські юристи та агенти, які працювали над переходом, нещодавно звинуватили колишнього директора данського клубу в шахрайстві та несплаті їм гонорару.
Жерсон Родрігеш (Динамо – Труа)
Безперечно талановитий вінгер збірної Люксембурга провів у Києві два роки (з піврічною перервою на оренду в Туреччину) – був наближеним до основи і добре долучився до чемпіонського титулу у сезоні 2020/21 (22 матчі, 4 голи, 2 асисти). Утім за межами поля Жерсон Родрігеш мав чимало проблем з дисципліною. Тож оренда у французький Труа – хорошой варіант для обох сторін. Шкода лише, що футболіста не вдалося продати, адже за рік спливає строк його угоди з Динамо, тож він зможе піти безплатно.
На місце Жерсона кияни придбали бразильця Вітіньйо, тож проблем на цій позиції не буде, тим більше, що ліворуч на фланзі атаки можуть також зіграти ще Вербіч та де Пена.
Міккель Дуелунд (Динамо – Неймеген)
Ще один дуже талановитий динамівський невдаха з лівого флангу атаки. Але йому завадили реалізувати свій потенціал численні травми. За три роки у Києві Дуелунд провів лише 21 матч в УПЛ і забив 1 гол. Натомість пропустив 260 днів через проблеми зі здоров’ям, яких нарахували за цей час аж 6 – лікоть, м’язи, нога, коронавірус… А коли данець був здоровим, то ані Хацкевич, ані Михайличенко, ані Луческу не давали йому достатньо ігрового часу.
Незрозуміло лише одне – чому гравця так довго тримали у команді і не спробували відправити в оренду раніше. У голландській першості футболіст відразу заграв – у трьох турах вже зробив дві результативні передачі, виходячи щоразу в основному складі. За рік Дуелунд повернеться до Динамо (контракт – до літа 2023 року), тож чим краще він проявить себе у поточному сезоні – тим вигідніше його можна буде продати.
Йоель Абу Ханна (Зоря – Легія)
Ізраїльського маловідомого на той час захисника запросив до Зорі Віктор Скрипник, щойно заступив на посаду головного тренера команди – два роки тому. Абу Ханна грав у четвертому німецькому дивізіоні, де навіть не був основним (8 матчів у сезоні) і коштував 250 тисяч євро. За два роки під керівництвом українського тренера захисник подорожчав у 5 разів і отримав місце у збірній Ізраїлю.
На жаль такий прогрес не дозволив Зорі отримати хоча би якусь компенсацію – контракт був розрахований на два роки, гравець не захотів його продовжувати і безкоштовно переїхав до чемпіонату Польщі. Але там все доводиться починати спочатку – Абу Ханна пропустив 3 із 6 матчів і лише двічі вийшов у основному складі.
Нікола Василь (Зоря – Санкт-Паулі)
Ще одна знахідка Скрипника. Два роки тому він запросив 23-річного боснійського голкіпера, який крім матчів у слабенькому рідному чемпіонаті провів два сезони на тому самому четвертому німецькому дивізіоні – за другу команду Нюрнберга на регіональному рівні. Василь коштував ще дешевше Абу Ханни – 100 тисяч євро, але перейшов за тією самою схемою: безкоштовно на два роки контракту.
Далі – той самий сценарій: місце в основі, подорожчання у 12 разів, дебют у складі національної збірної і… відмова продовжувати угоду без покращення умов. Керівництво Зорі не погодилося і втратило футболіста без компенсації. Нова команда Василя – Санкт-Паулі з другої Бундесліги. Там він – основний голкіпер і зіграв три матчі на нуль із п’яти проведених. А сама команда – на 5-му місці у таблиці і є претендентом на вихід до Бундесліги.
Дмитро Іванісеня (Зоря – Крилья Совєтов)
Один з лідерів команди і кандидат до збірної України, якого у люди вивів той самий Скрипник (до 2019-го Іванісеня грав у чемпіонаті Грузії), проміняв перспективи участі у єврокубках і постійне місце у збірній (зважаючи на вік Степаненка і регрес Харатіна) на клуб-аутсайдер російського чемпіонату.
Владлен Юрченко (Зоря – нікуди)
Ще одна серйозна втрата Зорі. 27-річний півзахисник після повернення в Україну з чемпіонату Данії провів у складі луганчан два чудові сезони, у яких заробив 13+12 очок за системою гол плюс пас і ще двічі відзначився у Лізі Європи.
Влітку у нього закінчився контракт, а покращення умов нової угоди він не дочекався і пішов шукати кращої долі. Пошуки затягнулися – до закриття трансферного вікна Юрченко не встиг знайти новий клуб. Вільни агентів можна заявляти в будь-який момент, але футболіст, який пропускає передсезонні збори і приходить у розпал сезону навряд чи може розраховувати на місце в основі. У цьому випадку погано спрацювали як агенти, які не знайшли достойних варіантів, так і сам хавбек, який відмовився пристати на пропозицію польської Легії. Тож Юрченко досі сидить без роботи.
Лукас Тейлор (Дніпро – ПАОК)
Після хорошого сезону 2018/19 за ФК Львів правий захисник повернувся на батьківщину – грати за Палмейрас. Але вже за кілька місяців бразилець засумував за Європою і перейшов до Ешторіла, звідки півтора роки тому прилетів до України. Цього разу – в Дніпро.
Перші пів року пішли на повторну адаптацію, а у минулому сезоні Лукас Тейлор став повноправним гравцем основи – 22 матчі і 2 результативні передачі. На жаль, короткотривала угода добігла кінця і футболіст без жодної компенсації поїхав грати у чемпіонат Греції. Там з ПАОКом уже пробився до групового етапу Ліги конференцій. А Дніпро був вимушений латати дірку Лучкевичем і Кравченком.
Дуглас (Дніпро – Гіресунспор)
Інший бразильський захисник Дніпра поїхав східніше – у чемпіонат Туреччини. У Дніпрі він встиг стати своїм ще під час першого приходу – у 2013-му. Тоді з командою виграв срібло УПЛ, дебютував у кваліфікації до Ліги чемпіонів і дістався до фіналу Ліги Європи (усі 17 поєдинків відіграв від стартового свистка до фінального).
Нове пришестя у 2020-му після чотирьох сезонів у чемпіонаті Бразилії, було менш успішним. Дуглас пропустив пару місяців через травму і взяв участь тільки у 17 матчах – забив два голи, а на останок навіть встиг побути капітаном у матчі проти Зорі. У підсумку Дніпро не пробився до єврокубків, а 31-річний центрбек захотів пограти там, де тепліше. Нині у складі Гіресунспора бразилець грає в основному складі, але його команда не виблискує – на старті програла усі три поєдинки.
Папе-Аліун Ндіає (Ворскла – Альтах)
Найбільш скандальний перехід цього літа. У Ворсклі довгий час нарікали на те, що 2-метровий центральний захисник мусить приїхати на передсезонний збір, оскільки у нього – діюча угода з клубом. І навіть погрожували судами. Проте Аліун ігнорував ці заяви і зрештою наприкінці літа уклав угоду з австрійським Альтахом. Оскільки трансфер зареєстровано – значить у Полтаві блефували і втратили хорошого футболіста без жодної компенсації. Хоча до того ходили чутки, що француза сенегальського походження нібито хотіли придбати команди з Англійської Прем’єр-ліги.
У будь-якому випадку, втрата Аліуна – сильний удар по Ворсклі і навіть по УПЛ, якій для підвищення свого статусу потрібні легіонери високого рівня. А захисник – саме такий футболіст. І що удвічі приємніше – розкрився він саме в Україні. У молодіжних італійських командах та серед іспанських аматорів Ндіає не виблискував, а от під керівництвом Максимова перетворився на одного з найкращих футболістів УПЛ на своїй позиції.
Микола Кухаревич (Рух – Труа)
Про цей трансфер було відомо ще протягом минулого сезону. Друге коло 19-річний на той час форвард Руха догравав уже з контрактом на руках і… травмою, яка не дозволила зіграти у семи останніх турах. Тож результативність футболіста не вражала – лише 2 голи у 17 поєдинках.
Французький клуб тим часом переміг у другому дивізіоні, тож Кухаревич отримав шанс дебютувати відразу у Лізі 1. Більше того – у першому ж турі тренери дали йому 10 хвилин у матч проти ПСЖ. Потім було ще 3 хвилини у грі проти Страсбура і оренда у чемпіонат Бельгії, де за тамтешній Леувен українець зіграє гратиме до літа 2022 року. Зарекомендує себе якнайкраще – отримає шанс у Франції (головне, аби Труа не вилетів), ні – з великою долею ймовірності повернеться в УПЛ. Останнього варіанти розвитку подій точно не хочеться.
Жо (Металіст – невідомо)
Бразильський 31-річний вінгер усю кар’єру провів на батьківщин – грав переважно у нижчих дивізіонах, а найвідомішими його командами були Шапекоенсе та Форталеза. У 2020 році він більше ніж півроку взагалі був безробітним, тож коли на початку 2021-го тоді ще ФК Метал, який виступав у Другій лізі оголосив про перехід футболіста, скептиків було більше ніж оптимістів. Але Жо довів свою профпридатність – у 11 матчах забив 4 голи.
У новому сезоні вже у Першій лізі Жо не збавив оберти – у перших п’яти турах забив два голи і двічі асистував партнерам. Але потім оголосив, що вимушений залишити Харків через сімейні обставини.