Між останнім туром попереднього чемпіонату УПЛ і першим туром нинішнього пройшла рекордна для українського футболу відстань – близько 2,5 місяців. Це пов’язано з раннім завершенням попередньої першості.

За цей час футболісти встигли добре відпочити і, сподіваємося, так само добре підготуватися до нового сезону. Виняток – гравці національної збірної. Вони спершу місяць готувалися до Євро-2020, а потім три тижні там відіграли, діставшись аж до чвертьфіналу.

УПЛ стартує вже 23 липня. Що потрібно знати про футбольні команди – як вони провели першу половину літа і з чим підходять до нового чемпіонату.

Металіст-1925 (Харків)

Бронзовий призер минулого чемпіонату в Першій лізі влітку був зосереджений не стільки на підготовці, скільки на тиску щ боку іншого харківського клубу – Метала Олександра Ярославського. Олігарх навіть перейменував свою команду на Металіст (без приставки 1925), а чутки постійно твердили про те, що 1925-ті знімуться з чемпіонату на користь більш багатшого, але менш статусного поки що клуба. Цей тиск мав не лише моральний бік, але і фактичний. Команді УПЛ довелося залишити свою тренувальну базу (офіційний привід – реконструкція), а на стадіоні «Металіст» з роздягалень прибрали клубну символіку. Вочевидь, двом Металістам у одному місті тісно.

Що стосується безпосередньо футбольної складової, то її оцінити непросто. Харків’яни грали товариські матчі проти команд Першої та Другої ліги (перемогли ФК Вовчанськ, СК Полтава і Кривбас, програли Альянсу і зіграли внічию з СК Краматорськ), а склад сильно не змінювали. Хоча і запросили з Десни Єрмакова, повернули з Вірменії Задераку і заявили боснійського легіонера Квакіча. Суттєвих втрат не було.

Чорноморець (Одеса)

Тут також більше організаційних питань, ніж суто футбольних. Головна проблема в тому, що Чорноморець раптом перетворився на фарм-клуб київського Динамо, куди чемпіони України відправили «у заслання» вже більше 10 своїх молодих футболістів у оренду і поставивши на посаду головного тренера свого ж наставника Юрія Мороза, який працював з цими футболістами у Києві. Динамівці пішли шляхом Шахтаря і Маріуполя, які вже багато років практикують такі неприродні стосунки, дискредитуючи таким чином будь-яку змагальну складову в очних зустрічах. Одеські ультрас обурилися такою профанацією і погрожують намірами зірвати домашні поєдинки Чорноморця поки він не відмовиться від такого вектору «розвитку».

Як наслідок, Одесу залишило чимало досвідчених гравців, які завойовували путівку до УПЛ – Микицей, Валєєв, Зубейко, Поспелов, Козак, Горопевшек… Натомість тепер за «моряків» гратимуть Білошевський, Цитаїшвілі, Скорко, Надольський, Ісаєнко, Смирний, Кучерук на інші. Ці «футболісти напрокат» влітку провели тільки два контрольні матчі і обіграли представників Другої ліги – Балкани та Реал Фарму.

Верес (Рівне)

Підопічні Юрія Вірта радикальних змін складу після перемоги у Першій лізі не робили – втрат у команді немає, а підсилився Верес кількома досвідченими футболістами. З Угорщини повернувся Шестаков, з Азербайджану – Кльоц, з Молдови запросили гравця тамтешньої збірної Гечева, а з Олімпіка перейшли Кичак та Є. Пасіч. Схоже, команда готова боротися за місця у верхній половині таблиці.

Єдине, що засмучує – у Рівному досі не вирішили питання з будівництвом стадіону. Історія тягнеться ще від першого року виходу Вереса до УПЛ чотири роки тому, а команда вимушена домашні матчі проводити у сусідньому обласному центрі – Луцьку, де місцеві вболівальники точно не раді бачити принципового конкурента. Особливо, якщо він виступає у більш статусній лізі, ніж сама Волинь.

ФК Минай

Чудовий порятунок команди з передмістя Ужгорода відбувся завдяки тому, що Олімпік знявся зі змагань в УПЛ і перейшов до Першої ліги. Інакше Минай, який фінішував на останньому місці у минулій першості, сам би грав рангом нижче.

Втім, місцевим вболівальникам радіти немає чому. Минай довгий час взагалі не був упевнений у тому, що продовжить існування, тож команду залишила фактично увесь склад. У тому числі – Кожанов, Ткачук, Саків, Нурієв, Лопиренок, Попович, Ковтун, Мілевський, Каніболоцький… Певний час на контракті у клубі лишалося тільки 5-6 гравців. Тож якщо в клубі дадуть шанс 36-річному Селезньову, якого через «алкогольний скандал» вигнали з попереднього колективу, ніхто не здивується. Наразі у закарпатців немає можливості «перебирати харчами».

Інгулець (Петрове)

Одіозний власник Інгульця Олександр Поворознюк залишився незадоволеним результатом минулого сезону (12-те місце), але тренера Лавриненка не звільнив. Більше того, дозволив йому радикально перетасувати склад і запросити потрібних йому футболістів. Після – заявив, що тепер у команді немає баласту і запевнив, що завдання перед Інгульцем стоїть чітке – прогресувати з року в рік, аби за 2-3 сезону пробитися до єврокубків. Але для початку президент клубу згоден і на місце у топ-10.

Як не дивно, у процесі «чистки» команду залишили основний форвард Січінава, а також досвідчені Щедрий, Чайковський, Кучеренко, Кринський та інші. Серед запрошених гравців виділяються Гальчук, Сітало, Полегенько, Опанасенко, Поспелов, Чогадзе, Сітало.

ФК Маріуполь

Тут історія традиційна: під час кожної паузи (міжсезоння чи зимова перерва у чемпіонаті) Шахтар відкликає тих, хто найкраще проявив себе у оренді на березі Азовського моря і компенсує втрати черговою партією перспективної молоді, яку забере назад через півроку, рік чи півтора (у кращому випадку).

Цього разу Маріуполь залишився без Бондаренка, Мампассі, Очеретька і Сікана, але на заміну отримав В’юнника, Удода, Микитишина і Турбаєвського. Вони приєдналися до решти орендованих. З повноцінних трансферів потрібно відзначити переходи Гальчука і Бикова. Компенсувати останнього вдалося запрошенням досвідченого Микицея.

Рух (Львів)

Рух влітку воював з УАФ і адміністрацією стадіону «Арена Львів». І битву цю програв – федерація забанила стадіон «Україна» і заборонила команді проводити домашні матчі у Тернополі. Власник команди Григорій Козловський спробував увімкнути режим шантажу і погрожував взагалі знятися зі змагань, але все ж змирився і тепер платитиме державному стадіону орендні кошти за кожну проведену гру.

Паралельно команда комплектувала склад, добившись на цьому полі значно більших успіхів. У новому сезоні за Рух будуть виступати Оріховський, Паньків, Кузик і Альваренга. Втрат було більше, але важливими для команди гравцями були хіба що Гліха, який повернувся до Словенії та Кухаревич, який отримав можливість зіграти у чемпіонаті Франції за Труа.

ФК Львів

Тут така сама історія (війни за стадіон) і той самий результат (перемогла УАФ і «Арена Львів»). Хіба що зі стану клубу не було провокаційних заяв. «Леви» швидко змирилися з такою ситуацією.

Так само спокійно у клубі і на трансферному ринку. З цікавих запрошень – перехід Зозулі з Колоса і Політила з Олімпіка. Більш-менш помітні втрати – Лобай і Захарків. Підопічні Безсмертного зберегли основу і готові поборотися за те, аби проміняти минулорічне 8-те місце на щось більш солідне у новому чемпіонаті.

ФК Олександрія

А тут – справжня кадрова революція: новий тренер (Гура з молодіжної команди замінив Шарана), новий генеральний директор (23-річний син власника) і радикальна зміна основного складу, викликана бажанням зекономити на зарплатах. Зокрема, залишили Олександрію ледь не усі лідери: Паньків, Гордієнко, Вантух, Пашаєв, Лучкевич, Гречишкін, Банада, Мишенко, Сітало.

Запросити у такому режимі економії грошей вдалося лише молодь, незрозумілих легіонерів (Фомба, Спінеллі), орендованих футболістів (Єрмаков, Цуриков) або гравців, які виявилися непотрібними колишнім клубам (Гринь, Копина, Кожушко, Одарюк). Схоже, що головний тягар у новому сезоні ляже на плечі чотирьох гравців, які залишилися з минулого чемпіонату – Дубру, Мирошниченка, Ковальця і Третьякова. За таких умов 9-те місце, здобути в УПЛ 2020/21 наступною весною буде вважатися високим досягненням.

СК Дніпро

Провалена осінь сезону 2020/21 забулася на фоні успішних виступів навесні, коли Дніпро був одним з найкращих у чемпіонаті. Якщо Ігорю Йовічевічу вдасться тримати своїх підопічних у такому самому тонусі, що і у другому колі, то команда цілком може замахнутися на боротьбі за бронзові медалі.

Кадрові підстави для цього є. Влітку Дніпро втратив лише трьох гравців основного складу: бразильських захисників Лукаса Тейлора і Дугласа і українського оборонця Дубинчака. Решта футболістів (Цуриков, Вакулко, Сафронов, Махарадзе, Булеца) не були критично важливими у побудові ігрових схем. Натомість Йовічевіч потужно укріпив воротарську лінію (Паст і Кожокару), повернув свого вихованця Лучкевича і орендував у Динамо Кравченка і Русина. Бажано знайти ще пару захисників і розкрити потенціал юних зірок Батагова і Ярмолюка у центрі поля – і вийде готовий учасник єврокубків.

Десна (Чернігів)

Майже усе, що написано про Олександрію, стосується і Десни. У Чернігові також пішли шляхом економії. Подейкують, власник і головний «гаманець» клубу, який переховуються у Москві від правоохоронних органів (за організацію банд тітушок на Антимайдані), засмутився через невихід команди до єврокубків, і різко скоротив видатки. Як наслідок – Десну залишило 14 футболістів. У тому числі – основний воротар Паст, основний опорник і капітан команди Огиря, а також – ВСІ (!) 9 захисників. Причому деякі пішли навіть до команд Першої ліги, де запропонували значно кращі умови.

Зберегти лідерів атаки – Тотовицького, Гуцуляка, Будківського і Калитвинцева – вдалося лише тому, що не знайшлося команд, які готові були би заплатити за трансфери цих футболістів. А оскільки у них діючі контракти – доводиться їх виконувати. Новачків поки значно менше – лише 5. Це Завійський та Цимбалюк з Олімпіка, Сафронов з Дніпра, Жук із Полісся та колишній гравець збірної України Селін, який повернувся до України з Кіпру. Тепер слово за подальшою трансферною кампанією і майстерністю Олександра Рябоконя. На відміну від Олександрії свій головний актив – наставника команди – у Чернігові зберегли.

Ворскла (Полтава)

Полтавчани вже дебютували у сезоні матчем проти фінського КуПС у Лізі конференцій (2:2). Судити за одною грою важко, тим більше ще матч пройшов на незручному синтетичному газоні, але склалося враження, що гравці лише починають знаходити спільну мову на полі. Це дивно, оскільки серйозних кадрових перестановок в Ворсклі влітку не було. Полтаву залишили тільки два гравці основи – захисник Аліун (з ним збираються судитися через ігнорування умов контракту) і найкращий бомбардир минулого сезону УПЛ Кулач (захотів більшу зарплату і пішов, коли її йому не запропонували).

Обидві позиції Ворскла закрила. З Казахстану повернувся до України форвард Есеола, який за три з половиною сезони у Кайраті та Акжаїку забив більше 46 голів. А в центр оборони прийшли Тамм з Десни і Бондаренко з Олександрії. На флангах мають заграти футболісти – з прізвищами, що римуються: досвідчений Бацула і молодий Вакула.

Колос (Ковалівка)

Перед другим своїм єврокубковим сезоном провінційна команда, яка вперше забралася настільки високо в чемпіонаті (4-те місце в УПЛ 2020/21), провели помітну ротацію. Продали в Динамо Антюха, відпустили до Львова Оріховського і Зозулю, попрощалися з Хльобасом і відмовилися від оренди динамівської молоді (Смирний, Кучерук, Кравченко, Ісаєнко).

Для підсилення складу взяли форвардів-кавказців Нурієва і Січінаву, які на двох у минулій першості за Минай та Інгулець відповідно забили 16 голів. З чемпіонату Білорусі запросили бразильського результативного вінгера Сантоса, який має компенсувати втрату Антюха. Ще один білорус – захисник Павловець – приїхав з Ростова. А з Миная перейшов інший лідер закарпатської команди – оборонець Саків. Слабшим Колос точно не став.

Зоря (Луганськ)

У Віктора Скрипника лишився рік контракту і продовжувати його тренер не спішить. Одна з можливих причин – відсутність кадрової стабільності, яка необхідна для реалізації більш високих задач, ніж боротьба за бронзові медалі. Цього літа – традиційна історія. Власники Зорі не попіклувалися про те, аби утримати гравців основи, у яких завершилися терміни дії угод. Тому більше за Зорю не гратимуть воротар Василь, захисник Абу Ханна, хавбеки Іванісеня та Юрченко.

Номінально ці втрати компенсували непоганими гравцями. У центрі оборони зіграє Імереков з Десни або Снурніцин з Олімпіка, в опорній зоні – орендований у Динамо Алібеков, а над ним – ще один динамівець Булєца. А з воротарями і так ситуація непогана – за спиною Василя сиділи Шевченко і молодий талановитий Мацапура. Плюс прийшов молодий бразилець на фланг атаки Крістіан. Втім, залишаються питання: як швидко новачків Скрипник безболісно інтегрує у основний склад? і що робити, коли взимку чи наступного літа Динамо захоче повернути своїх футболістів з оренди?

Шахтар (Донецьк)

Невдалий минулий сезон, посилений успіхом колишнього тренера на чолі принципового суперника, призвели до того, що Рінат Ахметов вперше за кілька років відкрив гаманець і виділив десятки мільйони євро на трансфери. Новий тренер-італієць де Дзербі (зарплата) і переходи Педрінью, Траоре, Марлона і Тобіаса (приєднається взимку наступного року) обійшлися олігарху в більш ніж 50 мільйонів євро.

При цьому з втрат у команді – лише захисник Хочолова, якого вдалося за 2,5 мільйони продати в Кобенгафн. Решта – або глибокі дублери (Болбат, Бутко, В’юнник), або ж давно були орендовані іншими клубами і за Шахтар не грали (Соболь, Пихаленок, Бондаренко). Гірники точно націлилися на те, аби повернути собі чемпіонський титул.

Динамо (Київ)

А от Динамо, схоже, покладається виключно на геніальність Мірчі Луческу та талант власних вихованців. Влітку команду поповнили тільки вінгер Колоса Антюх та орендорваний у московського ЦСКА білоруський форвард Шкурін. При тому, що у команді явні проблеми в опорній зоні і з кандидатурою лівоногого центрального захисника – новачків на ці позиції не було. Та і Антюх зі Шкуріним поки що не виглядають, як підсилення проблемних позицій перед стартом у Лізі чемпіонів. Особливо – на фоні новачків Шахтаря. Крім того, Луческу, схоже, планує залишити в команді кількох футболістів, які до цього грали в орендах за інші клуби: Дубинчака та Шабанова. Це теж не рівень групового етапу ЛЧ.

З іншого боку – втрат (якщо не рахувати на переходи двох десятків орендованих футболістів) також фактично немає. Хоча чутки про інтерес європейських грандів до Бущана, Нещерета, Миколенка, Попова, Забарного, Супряги, Шапаренка вирують. Завершилася оренда румуна Белуце, а данець Дуелунд, якому кар’єру в Києві зіпсували травми, на правах оренди пішов грати в чемпіонат Нідерландів. Тож основний склад динамівці зберегли і навіть мінімально поглибили. Але чи вистачить цього, аби знову дати бій Шахтарю і не провалитися у Європі? Питання, на яке мають дати відповідь лише офіційні матчі.

Від Сергій Кириченко

Сергій Кириченко