Нд. Вер 19th, 2021

Молодіжний чемпіонат Європи-2023, а точніше – відбірний етап до нього – має стати вирішальним для тренерської долі Руслана Ротаня. Другого поспіль провалу йому не пробачать. З іншого боку, і вся молодіжна збірна України дуже залежить від результатів перший матчів. Адже якщо оступитися, потім буде непросто наздоганяти.

З огляду на це перші поєдинки кваліфікації для синьо-жовтих стануть визначальними і неодмінно будуть напруженими. Грати доведеться проти молодіжних збірних Сербії та Вірменії. Що являють собою ці команди – у нашому прев’ю.

Наші суперники

Молодіжна збірна України у кваліфікації до Євро-2023 серед молоді буде змагатися у групі з однолітками із Франції, Сербії, Північної Македонії, Вірменії та Фарерських островів.

Розклад матчів збірної України – класично послідовний: п’ять поєдинків першого кола, а потім стільки ж – другого з тими самим суперниками у тому самому порядку, але вже змінивши домашні стадіони на гостьові і навпаки. Матчі пройдуть у 5 відведених періодів – по два у кожному. Це буде вересень, жовтень, листопад 2021 року і березень та червень 2022-го.

Ось як виглядає календар молодіжної збірної України:

3 вересня. Сербія – Україна

7 вересня. Україна – Вірменія

8 жовтня. Франція – Україна

12 жовтня. Україна – Фарери

11 листопада. Македонія – Україна

16 листопада. Україна – Сербія

24 березня. Вірменія – Україна

29 березня. Україна – Франція

2 червня. Фарери – Україна

7 червня. Україна – Македонія

Путівки до фінальної частини Євро-2023 у віковій категорії U21 отримають лише переможці кожної з дев’яти груп, та одна найкраща збірна з числа других. Інші 8 «срібних призерів» кожної групи розіграють між собою ще 4 путівки. Точно візьмуть участь у фіналі турніру господарі – Грузія та Румунія.

Молодіжна збірна Сербії раніше

Збірна Сербії – регулярний учасник фіналів молодіжних Євро U21. Якщо Україна тільки двічі продиралася через сито кваліфікації, то у сербів з останніх 10 розіграшів – 7 виходів до фінальних стадій. І якщо три останні (2015, 2017, 2019) Сербія завершувала на груповому етапі (8-ме, 10-те та 12-те місця відповідно у підсумковій класифікації), то у нульових балканці демонстрували прекрасні результати.

Зокрема, у 2004 році Сербія вийшла до фіналу, де програла Італії 0:3. Срібні медалі завоювали Браніслав Івановіч, Марко Баша, Мілан Бішевац, Мілош Красіч та інші.

У 2006 році Сербія вийшла до 1/2 фіналу, де поступилася Україні у серії пенальті пісдя нульової нічиєї у ігровий час. Матч за 3-тє місце не знову були Івановіч, Бішевац та Красіч плюс трохи молодші Душко Тошич, Мірко Вучініч (тоді це ще була об’єднана з Чорногорією збірна) і Душан Баста.

Нарешті, у 2007 році (фінали проходили два роки поспіль, щоб перейти з парних на непарні роки) Сербія знову вийшла до фіналу, де цього разу програла Нідерландам (1:4) і вдруге стала срібним призером чемпіонату Європи серед молоді U21. Треті медалі до своїх скарбничок поклали Івановіч та Красіч, другі – Баста і Тошич, перші – Антоніо Рукавіна, Гойко Качар і Александар Коларов

Молодіжна збірна Сербії тепер

В останньому відборі серби, як і українці, провалилися. У своїй підгрупі вони фінішували лише четвертими, випередивши тільки Естонію та Латвію. Краще виступили збірні Росії, Польщі та Болгарії.

Новий склад збірної має кілька цікавих гравців. Основний воротар – Мілош Гордіч (Црвена Звезда), який вже дебютував за національну збірну (поки що провів 1 матч).

У задній лінії грають центральний оборонець грецького Олімпіакоса Светозар Марковіч і його колега за амплуа Сава-Арангел Честіч з німецького Кельна. Марковіч грає в основі свого клуба, а Честічу поки довіряють лише місце в дублі. Утім, у гравця Кельна є в активі два поєдинки за першу збірну Сербії.

Ліворуч діє капітан збірної Дімітріє Каменовіч, якого влітку за 2,5 мільйони євро придбав італійський клуб Лаціо.

У центрі поля грають «домашні»: Мірко Топіч, Деян Зукіч (обидва – Войводіна), Іван Мілосавлевіч (Вождовац), Лазар Павловіч (Партизан) та Віктор Лукіч (Раднік). Плюс Деян Тетек, який грає у Чемпіоншипі за англійський Редінг. Усі вони – гравці приблизно одного класу, тож на поле можуть вийти у будь-якому поєднанні.

Набагато більш відомими є вінгери. Ліворуч – Філіп Стевановіч з голландського Херенвена. Це найдорожчий гравець збірної – його контракт на початку року за 8,5 мільйонів євро викупив Манчестер Сіті. У Нідерландах футболіст грає на правах оренди. Його конкуренти – Неманья Йовіч з Партизана та Желько Гавріч з угорського Ференцвароша, які уже і за першу збірну встигли по два матчі провести. Праворуч у атаці грає Мілутін Відосавлевіч з дубля іспанського Леванте.

Центральний форвард збірної Сербії – Слободан Тедіч. Його історія схожа на Стевановіча. Контракт належить манчестер Сіті (півтора роки тому англійці заплатили 3 мільйони євро), а футболіст поки набирається досвіду в оренді у іншому голландському клубі Зволле. У минулому сезоні – забив 2 голи у 15 матчах. У цьому поки не відзначався у перших трьох турах.

Кого втратила збірна Сербії

Підсилити молодіжну збірну Сербії могли би ще кілька дуже відомих у Європі футболістів. Насамперед – форвард Фіорентини Душан Влаховіч, який у минулому сезоні забив 21 гол у Серії А. Крім нього – центральний хавбек італійської Верони Іван Іліч (теж належить Манчестер Сіті), що грає у основі своєї команди, і центральний захисник Монако Страхінья Павловіч, якого бачать спадкоємцем футбольної слави Неманьї Відіча. Усі троє вже постійні члени національної збірної Сербії.

Також до збірної через травму не приїхав голкіпер голландського Волендама Філіп Станковіч (син легендарного Деяна Станковіча – колишнього півзахисника Інтера і Лаціо). Він – основний воротар і у Нідерландах виступає на правах оренди від італійського Інтера.

Не знайшлося місця і для Деніса Стойковіча, який цього літа приєднався до італійського Торіно. Тут причина прозаїчніша – у збірній і без Стойковіча є чимало лівих вінгерів високого рівня.

Молодіжна збірна Вірменії

Вірмени ще жодного разу не проходили кваліфікацію до молодіжного чемпіонату Європи. Серед 14 спроб найкращою була кампанія Євро-2013 коли Вірменія стала другою у підгрупі, поступившись лише Чехії. У абсолютній більшості решти випадків команда посідала останні або передостанні місця у відборі у своїх групах.

У рамках кваліфікації Вірменія 10 разів зустрічалася з Україною. Причому у чотирьох циклах поспіль – з 1998 по 2004 роки (ще раз – у відборі-2009). На рахунку синьо-жовтих – 8 перемог, ще дві гри завершилися внічию. Вдома українці виграли усі 5 поєдинків із загальним рахунком 24:0.

У останньому відборі Вірменія набрала три очки (одна перемога у 10 матчах) і лише за різницею забитих та пропущених голів обігнала Люксембург, фінішувавши на 5-му місці серед 6 команд.

Команда вже встигла розпочати і новий цикл. У червні у першій грі вірмени у гостях програли Фарерським островам з рахунком 0:2, а 2 вересня у домашньому поєдинку взяли реванш з тим самим рахунком 2:0.

Зараз у Вірменії в заявці на матч проти України – 23 футболіста. При цьому 22 з них виступають за вірменські команди, а відразу 17 – за один клуб ЦСКА Єреван. Ще четверо представляють Урарту, а один – Ширак. Єдиний легіонер – 18-річний Сергій Кочканян, який грає за юнацьку команду російського Ростова.

Підсилення чекати немає звідки. За межами заявки можна згадати пару представників аматорських німецьких клубів і молодіжки угорської Кішварди. А от національна збірна Вірменії могла би поділитися атакувальним хавбеком російського Краснодара Едуардом Спертяном. За молодіжну команду «биків» у попередньому сезоні він забив 16 голів у 32 матчах і тепер доріс до основи першої команди. На батьківщині його називають «новим Мхітаряном». Ще один член національної збірної – вінгер Арарата Жирайр Шахгоян. Він провів уже 4 матчі за дорослу команду.