Суперліга – ідея, яка навесні спричинила справжній вибух у європейському футболі. Вибухова хвиля була настільки потужною, що УЄФА навіть пригрозило виключити розкольників з плей-офф єврокубків.
На щастя, тоді сторонам вистачило розуму не підливати мастила у вогонь. Більшість організаторів зреклися проєкту, меншість вимкнула режим шантажу, а УЄФА зробила вигляд, що нічого не відбулося і Ліга чемпіонів та Ліга Європи завершилися у звичному режимі.
Але, як видно, автори ідеї не відмовилися від неї і у жовтні, ймовірно, саме з їхньої подачі стався «витік інформації» у європейські ЗМІ. З неї видно, що на вболівальників очікує Суперліга по-новому. Питання лише в тому, хто саме там буде грати і чи знайдеться у нових змаганнях місце для Динамо, Шахтаря чи інших українських клубів.
Суперліга. Перший проєкт
Вперше сформували бачення і загальні принципи існування Суперліги президенти іспанського Реала Флорентіно Перес та президент італійського Ювентуса Андреа Аньєлі. Сталося це 18 квітня 2021 року, коли вийшов пресреліз організації European Super League Company.
Мова йшла про 20 команд, які у одне коло могли би зіграти між собою по 19 матчів (кожен проти кожного вдома або на виїзді). Або ж із поділом на дві підгрупи (18 матчів у два кола) і плей-офф.
Передбачалося, що 15 учасників будуть постійними членами Суперліги, як клуби НХЛ чи НБА, а за інші 5 вакантних місць конкурували би претенденти. Причому про спортивні принципи відбору не йшлося. Вочевидь, це могло перетворитися на змагання гаманців: у кого більша база вболівальників, у кого найбагатший спонсор, за кого телекомпанії готові заплатити більше грошей.
При цьому з 15 постійних учасників буди відомі 12 клубів: Арсенал, Ліверпуль, Манчестер Сіті, Манчестер Юнайтед, Тоттенгем, Челсі (всі – Англія), Атлетіко, Барселона, Реал (всі – Іспанія), Інтер, Мілан, Ювентус (всі – Італія). Крім того, було відомо, що автори проєкту прагнули залучити німецьку Баварію та французький ПСЖ. Хто мав бути останнім обраним, можна було тільки здогадуватися. Боруссія? Рома? Севілья? Чи хтось за межами топ-5 чемпіонатів (Аякс, Бенфіка, Селтік тощо)?
Нічого не вийшло
УЄФА відразу зайняла жорстку позицію. Англійські клуби, а також Атлетіко, Інтер та Мілан швидко відступили, заявивши, що їх увели в оману. А згодом справа дійшла до судів.
Причому представники Суперліги звернулися до цивільних судів – Мадридського та Європейського союзу. Протягом літа, поки справа була на розгляді тріо «бунтівників» – Реал, Ювентус та Барселона – неодноразово заявляли, що проєкт живий і буде реалізований якщо не зараз, то пізніше. І наполягали на тому, що УЄФА не може бути монополістом.
Першим рішенні виніс іспанський суддя. Суд Мадрида оголосив, що засновники Суперліги не можуть бути покарані як організаційно (виключення зі змагань), так і фінансово (відмова від 5 % доходів від участі в єврокубках, та «вибачення» у сумі 15 млн євро, які вимагали в УЄФА).
У відповідь УЄФА оскаржила цей вердикт у Апеляційному суді Мадрида і заявила, що буде чекати рішення суду ЄС, прогнозуючи його у свою користь. Цікаво, що уряд Іспанії публічно висловив підтримку УЄФА, а не клубам своєї країни.
Виглядає так, що головною проблемою для Суперліги стануть навіть не суди чи УЄФА, а вболівальники. Адже вся критика з боку фанатів базується на тому, що нинішня Ліга чемпіонів дозволяє отримати максимум гострих емоції від того, що Шериф перемагає Реал. Натомість організатори Суперліги пропонують чемпіонат з товщини гаманців серед власників найбагатших клубів.
Нова серія
Утім, успіхи в судах (нехай поки і проміжні) та підтримка спонсорів і телевізійників (матч Реал – Манчестер Сіті точно приверне більше рекламодавців, ніж гра Шахтар – Шериф) дають Суперлізі шанс на виживання.
Днями видання The Athletic опублікувало інформацію про новий формат Суперліги. Схоже, Реал, Ювентус і Барселона врахували помилки у стосунках з фанатами і пішли назустріч, відмовившись від закритого турніру. Хоча і не скасували цей принцип повністю.
Отже, тепер мова про багаторівневий турнір за участі більше, ніж 100 команд. Вони будуть поділені на дивізіони по 20 учасників у кожному. Аутсайдери кожного з дивізіонів за підсумками сезону будуть понижуватися у класі, а чемпіони нижчих – рухатися вгору.
Власне, за цим принципом грають усі європейські країни на внутрішній арені. Тобто, нічого революційно неприйнятного Суперліга не пропонує. Але все ж обмін між лігами точно не буде масовим. Очікується, ротація у 2-3-4 команди що дозволить найбагатшим грандам проводити більше матчів із рівними собі і лише час від часу «спускатися» до поєдинків проти умовних Порту чи Базеля.
При цьому шлях до еліти для того ж таки Шерифа чи навіть Шахтаря з Динамо буде значно складнішим. «Гірники» цього року для потрапляння у Лігу чемпіонів перемагали Генк і Монако, а у майбутній Суперлізі будуть починати рухатися у кращому випадку з 2-го чи навіть 3-го дивізіону і витратять не 1-2 сезони за умови, що будуть перемагати, а не оступляться у вирішальній грі. Більш реальною буде картина, коли Динамо буде грати не з Баварією та Барселоною, як цього сезону, а проти шотландського Рейнджерс, турецького Галатасарая, французького Лілля чи португальського Спортинга.
Де слабке місце Суперліги
Візуально оновлений формат Суперліги виглядає привабливіше: залишається спортивний принцип, більше країн отримають доступ до змагань (нехай і не в елітній групі, але ж завжди є шанси…). Але всі розуміють слабкість такого проєкту, якщо до нього не приєднаються усі лідери європейського футболу.
Мова, насамперед, про англійські клуби, які навесні відступили, коли УЄФА натиснула на них. А ще – про Баварію та ПСЖ, без яких турнір буде неповноцінним.
Також роздутий формат Суперліги загрожує тим, що у ньому все одно будуть посередні команди. Так, проти лідерів вони не зіграють, але проєкту з вивіскою «найсильніший турнір світу» точно не личитимуть матчі Партизан (Белград) – Кайрат (Казахстан). Нехай навіть вони будуть у третьому дивізіоні.
А будуть навіть менш рейтингові суперники, адже схема нового турніру передбачає елітний дивізіон на 20 учасників, дві групи по 20 команд у першому дивізіоні та 4 групи по 20 команд на нижньому рівні цієї піраміди. Усього – 140 команд.
Щоб уявити рівень цього третього дивізіону, можна глянути на поточний клубний рейтинг УЄФА. У топ-10 там нині всі три організатори проєкту (Реал, Ювентус, Барселона) і Баварія з Атлетіко, обидві команди з Манчестера, Ліверпуль, Челсі, ПСЖ…
Тобто, рейтинг, більш-менш об’єктивний. Тому і 140-й рядок та місця поруч з ним будуть такими. А там зараз – ФК Рига (Латвія), естонська Флора і вірменський Алашкерт. А навіть вище – албанська Шкендія, валлійський ТНС і Дюделанж із Люксембурга.
Далі буде
У будь-якому разі потрібно дочекатися рішення суду ЄС. А воно обов’язково призведе до не найкращих наслідків. Або ж УЄФА отримає підтвердження власної правоти і ще більше підкрутить гайки щодо «розкольників», або ж вони відчують козирі у перемовинах з представники АПЛ, німцями і французами.
Та й навіть перемога УЄФА може стати пірровою. Організація протягом останніх півроку отримала чимало об’єктивних звинувачень щодо несправедливого, на думку клубів-багатіїв, розподілу призових. Мовляв, футбольні чиновники забагато залишають собі і роздають «бідним» в обмін на лояльність при голосуванні. Адже голос представника Алашкерта і Ліверпуля мають однакову силу, але при цьому сподобатися першим значно легше і дешевше, ніж другим.
Тож революція у європейському футболу обов’язково рано чи пізно відбудеться. Питання лише в тому – мирно чи з розвалом на кілька окремих турнірів під егідою різних організацій. Від цього точно програють якраз уболівальники.