european-golden-shoe-2020-21.webp (76.8 Kb)
Хто заб’є найбільше голів у Європі цього сезону.
european-golden-shoe-2020-21.webp (76.8 Kb)
Найбільш престижна індивідуальна нагорода у футболі – Золотий м’яч. Але головні бомбардири Європи сперечаються ще й за інший трофей – Золотий бутс, яку вручають за найбільшу кількість забитих м’ячів у національному чемпіонаті.
Власне, тут трохи складніша арифметика, ніж просто кількість голів, адже забити у ворота умовного Авеніра у чемпіонаті Люксембургу значно легше, ніж поцілити у ворота Сампдорії у Серії А. Саме тому організатори – Асоціації європейських спортивних видань – придумала нескладну формулу. Про не ї – нижче, а поки що – коротко про історію нагороди.
Початок обліку бомбардирів
muller_eusebio.webp (93.87 Kb)
Вперше французьке видання «Екіп» вручило Золотий бутс в 1968 за підсумками сезону 1967/68. Переможцем став легендарний португалець Ейсебіу, який забив 42 голи за Бенфіку у національній першості. При цьому форварду знадобилося лише 26 матчів аби встановити таку планку.
Надалі трофей вигравали переважно представники європейських грандів: двічі Герд Мюллер із Баварії, по разу хорват Йосип Скоблар із французького Марселя та аргентинець із португальського Спортинга Ектор Язалде. Ще раз – той самий Ейсебіу.
Втім, досить швидко не надто футбольні країни зрозуміли, що це – хороший шанс засвітити своїх гравців. Особливо це стосувалося представників тоталітарних режимів Східної Європи, де зламали систему і почали тягнути своїх до бомбардирських рекордів. Так у період з 1975 по 1991 рік переможцями ставали представники чемпіонатів Румунії (3 рази), Болгарії (2 рази), Югославії. А також – форварди з Кіпру та Туреччини.
При цьому бомбардири з топ-5 чемпіонатів вигравали Золотий бутс за цей період лише два рази – у 1984-му Іан Раш з Ліверпуля, а у 1990-му – Уго Санчес із Реала.
camataru_5.webp (77.32 Kb)
Головний скандал трапився у 1987 році. Тоді нападник бухарестського Динамо Родіон Кеметару за останні 6 турів чемпіонату Румунії забив 20 (!) голів і на фініші випередив Тоні Польстера, який у чемпіонаті Австрії відзначився 39 разів. Звісно ж організатори дискваліфікували шахрая і віддали приз австрійцю, але хакнуту процедуру визначення найкращого скоро довелося скасовувати.
У період з 1992 по 1996 роки приз не присуджували і думали над тим, як повернути йому престижність. Багато вболівальники від того не втратили. Якби стара система існувала, то серед власників Золотого бутса у цей час мали би бути Девід Тейлор з чемпіонату Вельсу, Арсен Аветисян з чемпіонату Вірменії та Звіад Енделадзе з чемпіонату Грузії. Маловідомі гравці навіть на рівні своїх країн.
Нова ера: є коефіцієнти, але немає справедливості
messi-bota-19.webp (79.25 Kb)
Після п’ятирічної перерви трофей відновили вже зусиллями не одного видання, а цілої Асоціації спортивних ЗМІ. І внесли суттєву поправку. Тепер футболісти, які грають у топ-5 чемпіонатах за рейтингом УЄФА (зараз це Англія, Іспанія, Німеччина, Італія, Франція) множать свої голи на 2. Бомбардири з чемпіонатів від 6 по 22 місце (Португалія, Бельгія, Нідерланди, Туреччина, Україна та інші) – на 1,5. У тих федерацій, яких УЄФА ставить нижче 22-го місця кожен гол рахується за 1.
Це відносно справедлива система, яка фактично унеможливлює успіх футболістів зі слабких чемпіонатів (принаймні, вони мають забивати набагато більше, ніж Мессі, Роналду чи Кейн з Неймаром). Але і у неї є суттєвий недолік, адже як і раніше формула не враховує кількість проведених матчів. А, наприклад, між АПЛ та Бундеслігою різниця складає 4 тури. Це можне суттєво вплинути на підсумок.
Через запровадження коефіцієнтів переможцями протягом останніх 24 років ставали дійсно зірки світового футболу. Ліонель Мессі «приміряв» Золотий бутс 6 разів, Кріштіану Роналду – 4, Тьєрі Анрі, Маріо Жардел, Дєіго Форлан та Луїс Суарес – по 2. Перемагали також Роналдо, Рой Макай, Лука Тоні, Франческо Тотті та інші.
Власне, несподіванок було вкрай мало. У 1998 році найбільше забив грек Нікос Махлас. Але тоді чемпіонат Нідерландів, у якому форвард забивав за Вітес мав коефіцієнт 2, тож це не стало сенсацією. У 2000 році переміг хоча й представник АПЛ, що очікувано, але його ім’я було не Ширер, Коул чи Анрі, а Кевін Філіпс, який забив 30 голів за скромний Сандерленд. А найбільшим сюрпризом став приз 2001 року, коли Хенрік Ларссон наколотив 35 голів за Селтік у чемпіонаті Шотландії. З коефіцієнтом 1,5 це дало показник у 52,5 залікові пункти, але у топ-чемпіонатах ніхто не спромігся забити хоча би 27 голів за сезон, аби перевершити показник шведа.
Діючий володар Золотого бутса – Чіро Іммобіле з Лаціо, який у минулому сезоні забив у Серії А 36 голів. На 2 голи відстав Роберт Левандовскі з Баварії.
Шанс для Бундесліги та Левандовскі
gettyimages-1297487865-254277386-1294293796.webp (112.76 Kb)
Цього сезону бомбардир Баварії навряд чи випустить своє. Станом на кінець квітня Левандовскі забив уже 36 голів і впевнено лідирує у рейтингу Золотого бутса, маючи 72 залікові бали. І навіть травма, яка вибила форварда на місяць з ладу, не повинна завадити поляку нарешті вперше виграти цей трофей.
Та і для чемпіонату Німеччини це буде історична подія, адже досі представник Бундесліги перемагав лише двічі (обидва рази це був Герд Мюллер) і востаннє – у далекому 1972 році.
Далі щільною компанією йде відразу п’ять футболістів, на рахунках яких по 25 голів (50 очок). Отже, кожному з них потрібно забити по 11 голів за матчі, що лишилися. А це – усього від 4 до 6 матчів у різних випадках. У 80-х це ще було можливо, але не зараз.
На 2-му та 3-му місцях поки що також представники Бундесліги. Андре Сілва з Айнтрахта та Ерілнг Холанд з Боруссії забили по 25 голів, провівши найменше матчів серед претендентів.
На 4-му місці – Кріштіану Роналду. На його рахунктакож 25 голів (50 очок) за Ювентус. На 5-му місці – Ліонель Мессі з Барселони, на 6-му – Кіліан Мбаппе з ПСЖ.
Найкращий серед гравців, що представляють чемпіонати другого ешелону – нігерієць Пол Онуачу з бельгійського Генка, який забив 29 голів (43,5 балів), але його чемпіонат вже завершено. Данець Каспер Юнкер за сезон у складі норвезького Боде-Глімта відзначився 27 разів (40,5 очок). Свій результат він теж не покращить, адже норвежці грають за системою весна-осінь і чемпіонат там завершився ще у листопаді.
Серед чемпіонатів-аутсайдерів, де діє коефіцієнт 1, найбільше голів поки що забив естонець Рауно Саппінен із Флори – 26 голів. Але його може обігнати чех Томаш Пекхарт. Він грає за Легію, а чемпіонат у Польщі, на відміну від Естонії, ще триває. У чеського форварда 22 голи у сезоні і ще 3 матчі попереду.
Українці і Золотий бутс
roman-yaremchuk_gb.webp (95.57 Kb)
Жоден з представників чемпіонату СССР, незалежної України чи українець у складі іноземного клубу ніколи не отримував Золотого бутса. Втім, дехто був дуже близьким до цього.
У сезоні 1985-86 Олег Протасов з Дніпра відстав лише на 1 гол від Марко ван Бастена і фінішував другим. Втім, тут, схоже, також мало місце штучне витягування до перемоги представника совєтського чемпіонату. Протасов забив 8 голів у останніх 4 матчах.
А у сезоні 2000-21 Андрій Шевченко з Мілана забив 24 голи, ставши третім у Європі. Він поділив 3-тє місце з Раулем з Реала і програв Ларссону та Креспо, який представляв Лаціо.
Нині результати українців не вражають. Найвище поки що – представник бельгійського Генка Роман Яремчук. Його 17 голів у сезоні дають 25,5 очки. І це поки що місце у топ-70.
Ще гірше ситуація з бомбардирами УПЛ. Лідирує тут Владислав Кулач із Ворскли, який поки що забив 13 голів (20,5 балів) і має ще три матчі аби покращити свій показник, що зараз – за межами топ-120 у Європі.