Нерідко доводиться чути, що воротар – це половина команди. Звісно, ця приказка швидше родом з хокею, проте і у футболі протягом останніх років вболівальники неодноразово бачили підтвердження правдивості такої думки.
Сучасні голкіпери не лише чудово захищають власні ворота, але й беруть участь у побудові атаки. Саме через воротарів багато топ-команд починають своє просування до чужих воріт. Тому від брамників тепер все частіше вимагають наявність додаткових навичок – хороша гра ногами, уміння добре бачити усе поле і навіть здатність віддати довгий цілеспрямований пас на форвардів.
І якщо у попередні роки зіркові голкіпери все ж програвали своїм одноклубникам інших амплуа (Золотий м’яч отримав тільки один воротар за всю історію нагороди), то нині ця різниця з кожним роком все скорочується.
Хто ж прямо зараз найкращі воротарі світового футболу? Ми склали свій топ-10.
10. Майк Меньян (Франція, Мілан)
Вихованець академії ПСЖ не знайшов себе у рідній команді і у 20 років перейшов до Лілля за 1 мільйон євро. Два сезони на адаптацію у статусі дублера нігерійця Еньями, а потім – 4 роки на найвищому рівні. У 2019 році Меньян з партнерами пробилися до Ліги чемпіонів, а у 2021-му завдяки чудовій грі оборони і голкіпера Лілль сенсаційно став чемпіоном, випередивши ПСЖ.
Мілан, побачивши, що втрачає Доннарумму, оперативно знайшов йому заміну у вигляді 26-річного Меньяна, який вже дебютував за збірну Франції. Лілль заробив 13 мільйонів євро, хоча потенціальна ціна голкіпера – вдвічі вища.
9. Едуар Менді (Сенегал, Челсі)
Кар’єра Менді до 2020 року: до 19 років грав за аматорів; до 21 – був запасним у клубі 4-го французького дивізіону; потім цілий рік взагалі сидів без роботи. Свій 23-й рік народження сенегалець зустрічав у будинку батьків з вагітною дружиною і мінімальною виплатою з безробіття від соціальних служб. Він з радістю готовий був ухопитися за пропозицію друга попрацювати продавцем у магазині, але тут виник варіант з Марселем. Щоправда, лише статус 4-5 голкіпера клубу. Тобто, Менді був запасним у другій команді, яка грала у тому самому 4-му дивізіоні. Але це був контракт на рік і зарплата. Нехай і мінімальна.
Менді за шанс зачепився, і за рік перейшов у Реймс, який грав у другому дивізіоні. Теж запасним, дебютувавши на більш-менш пристойному рівні аж у 25 років. Далі – статус основного у Реймсі, вихід до Ліги 1, перехід до Ренна, а рік тому – у Челсі, де воротар став номером 1 і дійшов з пенсіонерами до перемоги у Лізі чемпіонів. За 6 років талант і майстерність вихованця академії Гавра зробили його з безробітного до одного з найкращих голкіперів світу і переможця ЛЧ.
8. Андре Онана (Камерун, Аякс)
Останній сезон кар’єри 25-річного камерунця – прикрість. На початку року його дискваліфікували на рік, за наявність у допінг-пробі сечогінного препарату (може маскувати вживання заборонених речовин). Втім, футболіст зміг довести, що помилково проковтнув ліки дружини, тож отримав невелике послаблення. Дискваліфікацію скоротили до 9 місяців, тож уже восени цього року Онана зможе допомогти… А от не факт, що Аяксу, адже за воротарем вже вишикувалася черга грандів.
У червні голландці вже відхилили пропозицію лондонського Арсенала у 25 мільйонів євро. А у списку зацікавлених також Інтер (хочуть укласти угоду наступного року безкоштовно), Ліон, Мілан і… Барселона, де воротар починав європейську кар’єру, переїхавши у 2010 році з академії Ето’О до Каталонії. Через 5 років 18-річний голкіпер втік з академії, не відреагувавши на пропозицію підписати контракт. А потім з’явився у розташуванні Аякса, який виплатив мізерну компенсацію у 150 тисяч євро. Нині камерунець коштує не менше 30 мільйонів.
7. Еміліано Мартінес (Аргентина, Астон Вілла)
У далекому 2010 році лондонський Арсенал за 1,5 мільйони євро викупив у аргентинського Індепендьєнте контракт 17-річного голкіпера. Але навіть за молодіжні команди «гармашів» Мартінес грав дуже рідко і переважно тинявся по орендах у нижчих дивізіонах англійського футболу: Оксфорд, Шеффілд Венсдей, Ротергем, Вулвергемптон, Редінг. Навіть на сезон у Примеру до Гетафе з’їздив. Але все – посередньо. За 10 сезонів на дорослому рівні аргентинець провів 70 матчів ( з них 15 – за Арсенал).
Тож не дивно, що лондонці минулого року продали голкіпера за більше ніж 17 мільйонів євро до Астон Вілли, зробивши ставку на німця Лено. Такі гроші за 28-річному дублера з мінімум матчів на солідному рівні сприймалися як прекрасний трансфер. Але у підсумку Лено провів вкрай посередній сезон, а Мартінес подорожчав як мінімум удвічі, видавши прекрасний рік, за підсумками якого він претендував на звання найкращого футболіста АПЛ. А потім – у статусі основного цього літа зі збірної став переможцем Копа Америка.
6. Едерсон (Бразилія, Манчестер Сіті)
Бразилія не надто славилася своїми голкіперами (особливо на фоні фантастичних форвардів та півзахисників), проте зараз у неї є справжня зірка світового масштабу. У 2010 році Бенфіка вчасно помітила талант і запросила 16-річного воротаря із Сан-Паулу до власної академії. Прокачавши Едерсона у молодіжних командах і орендах, за смішні 500 тисяч євро «орли» отримали чудового голкіпера. Ще два роки в основі клубу – і Манчестер Сіті виплатив за бразильця у 80 разів більше від того, що витратила Бенфіка – 80 мільйонів.
У першому ж сезоні Едерсон увірвався до основи гранда і у 17 матчах залишив ворота сухими. Наступного сезону – побив і цей показник: 20 матчів не пропускав голи. У двох наступних чемпіонатах цифра не опускалася нижче 17. Нині 27-річний футболіст – один з головних активів команди Гвардіоли. У нього – неймовірна психологічна стійкість і шикарне вміння передбачати дії форвардів по одному їхньому руху. У 2019 році він став найкращим голкіпером року за версією ФІФА.
5. Марк-Андре тер Штеген (Німеччина, Барселона)
Коли 22-річний вихованець менхенгладбаської Боруссії переходив до Барселони, її вболівальники розділилися на два табори. Одні стискали плечима, не вірили, що Штеген зможе замінити улюбленця Вальдеса і більше вірили у іншого новачка – чилійця Браво. Інші тішилися, що за невеликі гроші (12 млн при ринковій ціні удвічі вищій) вдалося придбати майбутнього лідера. Як виявилося – рацію мали другі. Браво провів чудовий сезон у Ла Лізі (німець жодного матчу не провів у сезоні 2014/15 у чемпіонаті), а тер Штеген був основним у Лізі чемпіонів, де каталонці дісталися до фіналу і перемогли там Ювентус.
Другий сезон пройшов так само (але Барселона у ЛЧ зупинилася на стадії чвертьфіналу), а надалі Марк-Андре тер Штеген став основним голкіпером команди на усіх фронтах. У 2019 році він став другим голкіпером у рейтингу ФІФА.
4. Аллісон (Бразилія, Ліверпуль)
Ще одна бразильсько-англійська успішна історія. Правда, тепер транзитним пунктом стала не Португалія, а Італія, куди Аллісон приїхав уже сформованим воротарем з Інтернасьоналя до Роми. Втім, сума за голкіпера все одно була невисокою – 8 мільйонів євро. Через два роки Ліверпуль заплатив італійцям у 8 разів більше, зробивши бразильця найдорожчим голкіпером світу (через три тижні рекорд поб’є Челсі, придбавши іспанця Кепу).
Вболівальники Ліверпуля вже кілька років панікували, коли дивилися на склад команди, воротар якої захищали кілька сезонів поспіль Каріус, Міньоле, Ворд, Богдан… Навряд чи хтось, крім фанатів «червоних» згадає зараз ці прізвища. З Аллісоном у перший же сезон команда виграла Лігу чемпіонів, а наступного сезону – Прем’єр-лігу. А два місяці тому бразилець затягнув команду у новий розіграш ЛЧ, коли на 95-й (!) хвилині пішов у атаку (!!) і забив переможний гол (!!!) у ворота Вест Бромвіча. Якби не той гол – готувалася би команда зараз усього лише до Ліги Європи.
Аллісон – єдиний голкіпер, який двічі поспіль потрапляв до топ-3 річного рейтингу ФІФА: у 2019-му переміг, а у 2020-му посів друге місце.
3. Тібо Куртуа (Бельгія, Реал)
Українським вболівальникам дуже хочеться, аби тренери Реала нарешті звернули увагу на Андрія Луніна і дали йому більше ігрової практики, ніж один матч у сезоні у грі за Кубок. Але треба дивитися правді у вічі – Тібо Куртуа за три попередні сезони не дав жодного шансу сумніватися у своїй майстерності і тим більше ставити під сумнів своє місце основного воротаря «вершкових». Власне, так було і у Генку, і у Атлетіко, і у Челсі, так є і у збірній Бельгії.
Куртуа міг стати волейболістом (як його батьки), або футбольним захисником (грав у полі до 12 років), проте волею випадку став у ворота і тепер впевнено називає себе одним із 5 найкращих голкіпером світу. І це навіть дещо скромна оцінка. Відколи у 2018 році бельгієць отримав від ФІФА нагороду найкращого воротаря року – його рівень анітрохи не знизився.
2. Джанлуїджі Доннарумма (Італія, ПСЖ)
Йому лише 22 роки, а за плечима – уже 215 (!) матчів у серії А за Мілан. І кожен третій з них Доннарумма завершив без пропущених голів. Він дебютував за россо-нері у 16 років і відразу став основним голкіпером команди, витіснивши у підлітковому віці досвідчених Дієго Лопеса та Крістіана Аббіаті. Наступного року у 17-річному віці дебютував за національну збірну Італії, а ще за півтора роки став основним і там.
Головні проблеми Доннарумми – слабкий Мілан, з яким за ці 6 сезонів вундеркінд виграв лише суперкубок Італії у 2017 році і не завжди пробивався навіть до Ліги Європи, і поганий вплив скандального агента Райоли, який не раз провокував конфлікти між футболістом і клубом, вимагаючи переглянути умови діючого контракту і шантажуючи трансфером до багатших клубів.
Зрештою, це сталося цього літа – Доннарумма перейшов у ПСЖ вже на правах вільного агента – безкоштовно. Сталося це після відмови Мілана платити агенту 20 мільйонів євро за те, щоб його підопічний продовжив угоду. Із самим воротарем майже сторгувалися – клуб готовий був платити 8 мільйонів зарплати на рік, а Доннарумма хотів 10. Тепер свіжоспечений чемпіон Європи і найкращий голкіпер Євро-2020 буде грати у чемпіонаті Франції.
1. Ян Облак (Атлетіко, Словенія)
Найдорожчий голкіпер світу – воротар без слабких місць: у карколомних стрибках рятує ворота на лінії, упевнено грає на виходах, чудово керує оборонцями і добре грає ногами. Минулого року популярний портал transfermarkt оцінив словенця вперше в історії для воротарі у дев’ятизначну суму – 100 мільйонів євро. І це при тому, що 11 років тому 17-річного воротаря Бенфіка купила у Олімпії за 4 мільйони, а у 2014-му продала Атлетіко за 16 мільйонів. Вигідне капіталовкладення.
Президент Атлетіко Енріке Сересо пару років тому сказав: «Якщо Облак – не найкращий воротар планети, тоді він – другий». А тренер команди Дієго Сімеоне називає Облака «Мессі серед голкіперів». І це не просто слова. Чемпіонського титулу мадридської команди у 2021 році, виграної Ліги Європи у 2018-му та фіналу Ліги чемпіонів у 2016 році без словенського голкіпера не було би.